Тинок
Тино́к, -нка, тино́чок, -чка, м. Ум. отъ тин.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТИНОК, нка, чол.
1. Зменш.-пестл. до тин. Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 301); Од гурту одділився Грицько.. та ще декілька старших хлопців, перелізли, через тинок, пішли ставищем (Степан Васильченко, I, 1959, 152). ♦ Під тинком — те саме, що Під (попід) тином (тинами) (див. тин). Хома з Паньком живуть було панками. На старість — прожились: обидва з торбинками Співали Лазаря — і вмерли під тинком (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 143).
2. Щит, сплетений з лози, очерету тощо, яким щось загороджують або перегороджують. Кефаль вже почала вертатися з озера в море. Забродчики ловили її в єриках, заставляючи єрики очеретяними тинками (Нечуй-Левицький II, 1956, 239); — Ось і наша хата, — показав провожатий ветхенький бліндажик, обставлений тинками, плетеними із лози (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 313).
3. Па в українському танці. Стоячи півколом у глибині сцени і тримаючись за руки, дівчата на сім тактів музики виконують дуже стримано рух «тинок» (Збірник українських народних танців, 1957, 22); Розширився діапазон і в середніх та високих тинках, які в поєднанні з іншими рухами чи окремими їх деталями прикрашають український танець (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 42). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 114.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Цікаві факти
Історія плетіння
Одним з найдавніших ремесел слов’ян є плетіння з різноманітних рослинних матеріалів. Археологи переконливо доводять, що його витоки сягають епохи неоліту. Деякі літературні джерела повідомляють про зародження плетіння у країнах Сходу та широке розповсюдження цього ремесла у І тисячолітті до н.д. під назвою "Макраме”. Спочатку технології плетіння використовувалось лише при виготовленні речей суто утилітарного призначення, але з часом технікою плетіння почали створювати і різноманітні прикраси. Українські науковці виводять усі відомі нині технології плетіння з прадавнього сакрального мистецтва в’язання вузлів – "наузів”, "навузів”, за допомогою яких фіксувалась і передавалась важлива інформація, а також виконувались певні ритуальні дійства оберегового характеру.
Історія зародження і розвитку художнього промислу плетіння з рослинних матеріалів на Україні започатковується наприкінці ХІХ ст.. В цей час у місті Корсунь-Шевченківський відкривається перша школа лозоплетіння, для викладання в ній було запрошено кращих спеціалістів цього ремесла з Франції та Німеччини. На Чернігівщині будують лозопарильний завод, який аж до 1940 р. забезпечував ошкуреним дротом не тільки місцеві артілі, а й промисловців західноєвропейських держав. Відомо, що у 1950 р. лозоплетільними підприємствами України випускалось близько 34% від загальної кількості плетених виробів та близько 65% плетених меблів.
Виготовлення
Матеріали
Основою будь-якого тину є кіля, які забиваються в землю на рівній відстані один від одного. Природно, що дерев'яні стовпчики довго не простоять - згниють буквально протягом декількох років.
Проводимо розмітку
Відстань між кілками можна вибрати на свій розсуд, в основному його роблять до півметра. Якщо плануєте зробити тин товстіший, значить, кілки слід ставити погуще. Для того щоб огорожа стояла надійніше, кілки потрібно забивати якомога глибше.
Пристрій замків
На самому початку і в кінці забору кіля ставляться як можна ближче один до одного. Перші опори будуть грати роль замків, за допомогою яких закріплюються вербові прути. Для скріплення кінців лози використовують м'яку в'язальну дріт. Не рекомендовано пов'язувати верхній ряд прутків, щоб дріт не псувала зовнішній вигляд тину.
Як зробити суху лозу більш гнучкою?
Для того щоб прути стали гнучкими і в них почав циркулювати сік, їх необхідно гарненько вимочити. Інакше у вас навряд чи вийде сплести хороший тин. Щоб деревина стала податливою її також можна пропарити.
Укладання лози
Спочатку укладають прут, а потім його окоренкову частина заводять за наступний кілочок. У такій же послідовності розміщують і всі інші прутки. Якщо у вас на п'ятому кілочку закінчилася лоза, то укладання наступної починають з четвертого кола. Після того, як будуть пройдені кілька рядів, покладену лозу необхідно трохи ущільнити. Для цього використовують дерев'яну киянку або масивну цурку. Краї останнього ряду акуратно заправляють всередину тину. Даний спосіб плетіння називають горизонтальним.
