Ти

Ти, мѣст. Ты. Ти дав мені мої закони, щоб я нехибно їх держався. К. Псал. 271.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

"Ти" — це займенник другої особи однини в називному відмінку.

Це слово використовується для звертання до однієї особи, з якою мовець перебуває у неофіційних, близьких стосунках або просто звертається як до рівного. Воно вказує на співрозмовника, того, до кого безпосередньо спрямована мова.

Вказівка на співрозмовника: "Ти куди йдеш?", "Що ти робиш?", "Я радий тебе бачити." Неофіційне звертання: Використовується між друзями, родичами, знайомими, дітьми, а також при звертанні старшого до молодшого. Узагальнене звертання: Іноді "ти" може використовуватися для узагальненого звертання до будь-якої людини в певній ситуації, хоча це менш поширено в українській мові порівняно з деякими іншими. Наприклад, "Коли ти довго чекаєш, починаєш нервувати." (Тут "ти" означає "будь-яка людина").

Граматичні особливості:

Відмінювання: Займенник "ти" змінюється за відмінками: Родовий: тебе́ Давальний: тобі́ Знахідний: тебе́ Орудний: тобо́ю Місцевий: на тобі́ Узгодження дієслів: Дієслова, що відносяться до займенника "ти", вживаються у формі другої особи однини: "Ти читаєш", "Ти пішов", "Ти будеш знати".

Приклади вживання:

"Ти сьогодні чудово виглядаєш." (Звертання до співрозмовника) "Скажи мені, що ти думаєш про це." (Запитання до конкретної особи) "Ти завжди мене підтримуєш." (Вираження вдячності) "Коли ти навчаєшся чомусь новому, це завжди цікаво." (Узагальнене значення)

Отже, "ти" є важливим елементом української мови, що забезпечує безпосереднє та неофіційне спілкування між людьми.