Теля

Теля, -ляти, с. Теленокъ. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. Ум. Телятко, телятонько, теляточко.

Сучасні словники

ТЕЛЯ́, яти, сер. 1. Маля корови. Іван хотів Теля від вовка боронити (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 164); На козаковому дворі десь далеко заревла корова і до неї обізвалось теля (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 386); — Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка — дає лоша, вівця — окочується ягнятком (Михайло Стельмах, I, 1962, 311); * У порівняннях. Скаче, як теля на упоні (Номис, 1864, № 12492); // Маля лосиці, олениці та деяких інших великих копитних тварин. Рухливі молоді олені — вже не телята, але ще й не дорослі (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 37); Одна антилопа приносить за своє життя 10—15 телят (Наука і життя, 3, 1968, 66). 2. перен., розм., зневажл. Про молоду, недосвідчену або неспритну людину. Безтурботні телята, думав Петру про свою дочку та зятя, вони нічого не хочуть знати, не хочуть подумати про те, що бентежить душу старої людини (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 461); Пішов [Ясень] до себе в кабінет і ліг. Згадалась Ніна. Де вона зараз? Дурне теля, отак усе сколошкала, отак усе споганила (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 279); // Про того, хто має спокійну вдачу; покірний. — Спочатку поштивості навчися, — не пожалів парубка Іванишин. — Не всі ж телятами народилися, — огризнувся Клим (Михайло Стельмах, II, 1962, 363). ♦ Дай боже нашому теляті вовка з'їсти! див. вовк; Де Макар телят пасе див. пасти 1; Дивитися (вирячитися, витріщити очі), мов (як, наче) теля на [нові, мальовані] ворота — дивитися з великим подивом. Гаїнка, дивуючись, глянула на батька. — Ну, чого вирячилась, як лисе теля на нові ворота? (Борис Грінченко, II, 1963, 458); Крук.. дивився на Луця, мов теля на ворота (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 378); — Чого очі витріщила, як теля на нові ворота? — замахнувся гарапником Карпо. — Відчиняй браму! (Михайло Стельмах, II, 1962, 367); Куди (де) Макар телят не ганяв див. ганяти; У бога теля з'їсти — провинитися в чомусь. [Аблакат:] Що ж то я у бога теля з'їв, чи як, що мені гріх за труди взять? (Карпенко-Карий, I, 1960, 182); — Всі кинулись по інститутах, по технікумах, всі заяви подаєте, а я що: в бога теля з'їв? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 173).

Іноземні словники

те-ля́

Существительное, одушевлённое, средний род, аномальное склонение: в ед. ч. архаическое склонение с наращением -ят- (как у слов вроде дитя, порося), форм мн. ч. нет — они поглощены словом телёнок. Литературны только формы им.=вин. и дат. падежей в составе пословиц «ласковое теля двух мамок сосёт», «дай бог нашему теляти волка поймати» и их вариаций. В диал. и прост. может также встречаться форма тв. ед. теля́тем, использование слова теля как несклоняемого и его употребление в мужском либо женском роде. См. также прост. телятя.

Корень: -телj-; окончание: -я.

Ілюстрації