Творити

Твори́ти, -рю́, -риш, гл. Творить, дѣлать, производить, создавать. Роскіш творить біль: як приходить смакує, як виходить катує. Шейк. Бог творив. Єв. Мр. XIII. 19.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТВОРИТИ, творю, твориш, недок.

1. перех. У процесі творчої праці викликати до життя що-небудь, давати існування чомусь. — Будемо творити літературу, організовувати інтелігенцію, міську і сільську(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 138); Нам дано ні з чим незрівнянну радість — творити новий світ, здійснювати тисячолітні мрії людства (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 91); — Я творитиму нові дерева, — сказав Мічурін (Олександр Довженко, I, 1958, 432); Український радянський народ вільно творить нову культуру — соціалістичну за змістом, національну формою (Історія української літератури, I, 1954, 8); // ким, яким. Робити когось тим, на що вказує іменник в орудному відмінку. [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Леся Українка, II, 1951, 240); // Виробляти що-небудь. Були хлібороби батько й мати, що весь вік творили хліб і мед для людей (Олександр Довженко, I, 1958, 325); // Будувати. Той, хто творив собі храми, — де він тепер? Де поділись його всі діла?(Леся Українка, IV, 1954, 278); Дорош обкульгав згарище, сів.. Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367); // Писати (науковий, літературний, музичний твір), малювати (картину тощо). Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили (Тарас Шевченко, II, 1963, 252); // Накреслювати плани й т. ін. Творив він плани організування експортної торгівлі (Іван Франко, VI, 1951, 236); // Вигадувати. Я почав уявляти собі нових хазяїв. Себто творити, бо я їх ніколи не бачив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 244).

2. неперех. Займатися творчою діяльністю (літературною, мистецькою, науковою тощо). Вміти творити — це не означає вміти лише добре малювати чи добре ліпити.. Це означає бути також мислителем своєї епохи, свого часу (Олександр Довженко, III, 1960, 14); Треба було творити, треба було піднести майстерність акторську на таку височінь, на яку піднесла його славетна артистка Г. І. Борисоглібська (Остап Вишня, I, 1956, 244); Вчений повинен не тільки творити в науці, тісно пов'язаній з практикою, а й пропагувати знання, поширювати їх у масах (Наука і життя, 8, 1963, 4).

♦ Творити диво (дива) — викликати подив, захоплення незвичайними або визначними вчинками, діями. Чув я, що врожай Зібрали ви багатий,.. Що пасічник Панько Рудий Дива в колгоспі творить... (Максим Рильський, III, 1961, 51); Творити життя (історію, майбутнє і т. ін.) — активно впливати своєю діяльністю на зміни в житті, на історію, характер майбутнього тощо. Люди самі творять свою історію.. (Ленін, 26, 1972, 51); Творити суд над ким, кому — судити когось. Тим часом в своїй столиці Цар засів поруч цариці, Щоб творити звірам суд (Іван Франко, XII, 1953, 7); Творити суд і розправу див. розправа.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ТВОРИ́ТИ, творю́, тво́риш, недок. 1. перех. Викликати появу чого-небудь, бути причиною виникнення чогось; утворювати. Розкіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує (Номис, 1864, № 1710); Ранок у гаю і в полі творить чари (П. Куліш, Вибр., 1969, 368); Під водопадом творив потік просторий, спокійний і чистий, мов сльоза, ставок (Фр., VI, 1951, 24); Колір Наталчиних очей творила прозора синь, що набігала на сіре тло (Вол., Озеро.., 1959, 162).

2. перех. Виконувати якусь роботу, дію. Менше говори, а більше діла твори (Укр.. присл.., 1955, 389); Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло: той зварює шви,.. той столярує, той фарбує (Гончар, Тронка, 1963, 341); // Робити щось погане; коїти, чинити. Такії, боже наш, діла, Ми творимо у нашім раї. Ми в раї пекло розвели (Шевч., II, 1963, 253); [Річард:] Сам не відав, що творить (Л. Укр., III, 1952, 12); Слухайте! Це ж ворог творить! Це ж над нею [країною] він у брані надсміхає [насміхається]… Та не скорить! (Тич., II, 1947, 200); // У сполуч. з іменником означає — виконувати дію, виражену цим іменником. Всі свої підлі злодіяння творять [вороги] уночі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 359); Бутурлін довго ще стояв перед чудотворною іконою, творив молитву (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 78); // Здійснювати, робити. Родилась [княжна] на́ світ жить, любить.. І всякому добро творить (Шевч., II, 1963, 34); Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл(Тич., І, 1957, 121); Захисники міста-героя творили нечувані подвиги (Скл., Орл. крила, 1948, 29).

3. перех., що. Утворювати; становити, являти собою. Профіль був у неї, справді, чисто класичний. Чоло й ніс творили одну м’яку лінію… (Коб., Вибр., 1949, 372); Несамовиту картину творили босі, ..насуплені чоловіки з свіжозрубаними ломаками (Вільде, Сестри.., 1958, 260); Висловлювання Шевченка творять цілу систему естетичних уявлень (Рад. літ-во, 6, 1966, 33).

Іноземні словники

Українсько-англійський словник

Create

З релігією або без неї, хороші люди можуть поводитися добре а погані люди можуть творити зло; але для того, щоб хороші люди почали творити зло, їм потрібна релігія.

With or without religion, good people can behave well and bad people can do evil; but for good people to do evil - that takes religion. Ми повинні творити нові речі

We should add new things

Ілюстрації