Таємність
Зміст
Грінченків словник
Таємність, -ности, ж. Тайна, секреть. Чуб. І. 295.
Сучасний словник
ТАЄ́МНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до таємний. Минав день, минає два, Мина за ранком ранок; Безвісну будучність вкрива Таємності серпанок (Павло Грабовський, I, 1959, 416); Пригнала [корову] додому Оксана — на обличчі таємність така! А дід на призьбі — люльку палив, глянув примружено: — О, вже, мабуть, натворила щось? (Андрій Головко, I, 1957, 115); Він [Кость] і сам не розумів, чого його так хвилює та стара стодола й Ромкова робота в ній. Невже тільки через те, що все це запнуто якоюсь таємністю (Олесь Донченко, I, 1956, 66).
Орфографічний словник
таємність - іменник, жіночий рід, неістота, III відміна
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| називний | таємність | таємності |
| родовий | таємності | таємностей |
| давальний | таємності | таємностям |
| знахідний | таємність | таємності |
| орудний | таємністю | таємностями |
| місцевий | на/у таємності | на/у таємностях |
| кличний | таємносте | таємності |
Уривок з твору "Таємність" В.Винниченка
З великим спокоєм самозадоволення я можу, нарешті, розказати всю ту історію. З великим спокоєм і сумом людини, яка. по довгому блуканню й шуканню істини прийшла до свого справжнього призначення!
Я знаю, — вузенькі душі, зашкарублі мозки будуть вигукувати свої звичайні сентенції про зрадництво, про «лакомства нещасні». Я знаю, — багато таких, як я, будуть стискувати плечима на мої одверті слова; але мого спокою іі певності в собі вони не збаламутять.
Ось я одверто й просто кажу: геть усякі шукання, геть усякі карколомні проблеми, геть загадки, таємності. Годі з нас крикливих обіцянок, «творчих процесів», ідеалів, непевності й обманів. Життя — не скачки з перепонами. І не панахида, на якій треба стояти з скорбним виразом лиця та нудьгою в душі.
Ось я одверто і гордо кажу: я — помічник прокурора, я — оборонець законів, порядку і всього строю життя. Раніше я страшенно образився б, якби мені хто сказав, що я буду помічником прокурора і судитиму «товаришів». Але тепер мені смішні ті дитячі настрої, наївно-дурнуваті і шкодливі разом з тим. Мені смішні ті бородаті хлопчики, мої товариші з гімназії, які й досі не вийшли з гімназіальної стадії розвитку. Ті ж «конспірації», бумажечки, книжечки. Так само скидають шапку перед словом «народ», «ідеал», так само «руйнують», «творять», наївно вірять в таємності життя і шукають свободи.
Що є свобода людини? Се той стан її, коли вона може робити все що хоче. Я теж шукав свободи і був рабом; протестував проти насилля і був насильником.
Коли мені хотілось розім’яти організм якимсь дужим переживанням, хоча би й картами чи вином, я завжди насилував себе і соромився своїх бажань.
Тепер я щодня і п’ю, і граю в карти, і читаю ті книжки, які мені хочеться, і воджусь з людьми, які мені до вподоби; я роблю все, що бажано мені, — і почуваю себе цілком спокійним, задоволеним і не насильником. Я теж бажаю поступу і служу йому, але я се роблю помалу, упевнено, без ґвалту І твердо.
Перш усього, я люблю порядок.
Я не вірю, що непорядком можна дійти порядку.
А всякі ідеали, фантастичні плани — се, насамперед, непорядок. Се руйнує звичайний, нормальний хід життя. Різні «неосяжні простори» — се просто лукавство ледачих і ненормальних людей, які не хотять робити малого діла. Для того, щоб жити, я мушу бути певним в тому, що і де я роблю.
Раніше я блукав по різних надхмарних країнах і через те не бачив землі. Тепер я бачу кожний свій крок.
Я знаю, що робитиму завтра о четвертій годині, знаю, чого не робитиму о дев’ятій.
Бо я певний в собі.
І тому я більш усього не люблю непевності, таємності, загадковості. Через них я загубив кільки років свого життя. Через них гублять молоді наївні люди все своє життя.
Медіа
Зовнішні посилання
sum.in.ua/s/tajemnistj
