Таланити
Зміст
Cловник Грінченка
Таланити, -нить, гл. безл. Удаваться. Мені не таланить. Шейк.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТАЛАНИ́ТИ, ить, недок., безос., кому. Щасливо складатися (про життя, долю когось); щастити, фортунити. Грицькові справді не таланило. Все було йому якесь лихо: то в його коняку вкрадено, то віл здох (Борис Грінченко, II, 1963, 345); Доярку та конюха називали запізніло закоханою парою. — Що ж, — відповідали купільчани, — хай їм таланить у житті! (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 71). ЩАСТИТИ, тить, недок., кому.
1. безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь; удаватися, везти. Килина на поле чухрає колосків збирати. Їй на те щастило: не проходило того дня, щоб вона з півклунка пшеничних колосків додому не приносила (Панас Мирний, IV, 1955, 250); На літературному полі мені щастило (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 234); — Щастить тобі, як утопленику, — засміявся він. — Орися кличе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 123); Данило озирнувся. Ольги не видко. Мабуть, пішла кудись. Не щастить йому... (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 193); Її з інфін. Удаватися що-небудь зробити. Угодовці приходили до народу з облудними словами співчуття, захисту народних інтересів — і їм часто щастило збити народ з пантелику (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 239); Одного разу син бачив його у полі, коли жита колосилися. Не кожному щастило бачити старого таким: він ішов борозною, приглядаючись до колосків, гладив їх, мов легінь кучері нареченої (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 13).
2. заст., розм. Робити щасливим когось, давати кому-небудь щастя. Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля (Іван Франко, XI, 1952, 266); Стали виходити місяць та зірка на небо ночами, стали щастити закоханим (Степан Васильченко, II, 1959, 393). ♦ Щасти тобі (вам і т. ін.) [доле, заст. боже]; Хай (нехай) тобі (вам і т. ін.) щастить [заст. бог, господь] — побажання щастя, успіху кому-небудь у житті, праці (перев. при прощанні). — Щасти тобі, сину, на твоїй путі! (Андрій Головко, II, 1957, 426); Щасти вам, товаришу командир (Олесь Гончар, III, 1959, 44); [Гусак:] Візьміть на увагу, Макаре Митрофановичу. Хвилина дуже відповідальна. Ну, щасти вам доле (Іван Микитенко, I, 1957, 40); — Бувайте здорові! — Щасти боже! (Марко Вовчок, I, 1955, 218); — Щасти тобі боже, Жайсак. Бажаю тобі, щоб Кульжан дійсно стала твоєю дружиною, — сказав Шевченко і міцно обняв юнака (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 242); — Щасти вам боже на все добре, на ввесь ваш вік, на ввесь рід, на ваших дітей, на ваших унуків і правнуків (Нечуй-Левицький, III, 1956, 56); Прийми цей голос з України, Братня Польще! Хай тобі щастить Будувати, сіяти, творить (Максим Рильський, III, 1961, 272).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 26.
Словник синонімів
ЩАСТИ́ТИбезос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ[УДАВА́ТИСЯ], ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯрозм., ІТИ́СЯ[ЙТИ́СЯ]розм., ЩАСТИ́ТИСЯрозм., ПЛУ́ЖИТИрозм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯдіал., ПАЙДИ́ТИдіал. - Док.: пощасти́ти, поталани́ти, повезти́, підвезти́, вда́тися[уда́тися], пофорту́нити, повести́ся, піти́ся, пощасти́тисярозм. рідше.Жили [хлопці] .. у дружбі, в мирі. Взагалі, як кажуть, їм щастило (П. Дорошенко); Не кожному таланить до неї [квітки едельвейс] добратись (з газети); Іван усе програвав і сердивсь; Каленикові везло: йшла раз у раз карта (М. Коцюбинський); Боролися ви один з одним, і.. тішилися, коли одному удавалося побороти другого (Г. Хоткевич); Іще не вдавалось нікому отак переплисти ріку (М. Упеник); - Гарного маєте, братова, сина. А мені не фортунить на сина, - з жалем говорить [Мирон] до Галі (М. Стельмах); Коли не ведеться, то й курка не несеться (прислів’я); Який той Тимошко щасливий!Йому все йдеться!Все йому йде в руку! (І. Нечуй-Левицький); Досі в Бориславі йому щастилося: він надибав на кілька багатих жил воску (І. Франко); Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, .. - гляди й подохне або вовк поїсть (збірник "Україна сміється"); Таки мені не добриться: .. поковзнулась і впала (Словник Б. Грінченка); Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільше (Словник Б. Грінченка).
ЩАСТИТИ , ТАЛАНИТИ , ВЕЗТИ щастити – таланити – везти Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв’язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить (фортунить). “На літературному полі мені щастить” (Михайло Коцюбинський); “Був (Довбуш) дуже веселий, бо таланило йому дивовижно” (Володимир Гжицький). В усному мовленні досить поширене використання в цьому значенні дієслова везти. “Дивись, як повезло: виграв у конкурсі “Фортуна” автомобіль” (з живих уст). В останні десятиріччя воно витискує з ужитку свої синоніми. Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, талан – щаслива доля), і саме через це ними треба послуговуватися ширше. Таланити давно притаманне українській мові, раніше досить часто вживалося, тож немає підстав і рації відмовлятися від нього тепер. А про щастити й казати годі. Щодо дієслова везти, то основне його значення – “переміщати щось транспортним засобом” (“Порадилися разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю”, Михайло Коцюбинський). Чому б не залишити йому тільки це значення, а в інших випадках вживати лексеми щастити, таланити. Ці дієслова мають семантичний відтінок “сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини”. Якщо ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати слово вдаватися (вдатися). Наприклад: “Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати речовину, яку він так довго шукав” (з журналу).
Словник фразеологічних синонімів
Щастити (складатися на щастя, на успіх) в руку йдеться кому; випадає щастя кому, перев. з інфін.; фортуна усміхається (посміхається) кому, книжн. Так усе тепера чогось Хведорові в руки йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались чисто всі, два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Григоренко, Вибрані твори, 1959, с. 276); Роман насмішкувато і гидливо зміряв їжакове обличчя Корнюші: – Не всім таке щастя, дядьку, випадає (Стельмах, 1, 1982, с. 524); В уяві гетьмана виник лисячий образ запорозького пройди, якому фортуна так всміхалася в житті (Ле, Наливайко, 1957, с. 179); Знаєш, коли і надалі так буде мені усміхатись фортуна, то я скоро і в директори вискочу (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 59); І от ще не просохлий папірець тремтить у руках Поцілуйка, і зміцнює, і збільшує клубок життя в його душі Фортуна знову посміхнулася Поцілуйкові (Стельмах, 4, 1983, с. 179).
Ілюстрації
|
|
