Сіножаття
Сіножаття, -тя, с. = Сіножать. Мав же я поле, мав же я сіножаття. Грин. III. 287.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 226.
СІНОЖА́ТТЯ, я, сер., рідко. Те саме, що сіножать 2. На незорюваних пасовищах і сіножаттях треба рішуче боротися проти ховрахів, які найбільше пошкоджують ці угіддя (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 47).
1. Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. Коли наступила пора сіножаті, Антон дістав з горища косу й сів клепати (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 66); Знов, як і під час сіножаті, Ольга змушена була відробляти за свою хвору сестру (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 28).
2. Місце, відведене для косіння трави на сіно. Разом вони їздили на сіножать, в поле, на пасіку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 321); У нас була казкова сіножать на Десні. До самого кінця життя вона залишиться в моїй пам'яті як найкрасивіше місце на всій землі (Олександр Довженко, I, 1958, 12); Всі Жменяки з'явилися на сіножать, щоб раніше вивезти свою отаву (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 144); Головним резервом збільшення кормів у західних районах Україна є природні сіножаті і пасовища (Хлібороб України, 4, 1966, 21); Шумить і шепче, і тривожить Зрадливий дощ із-за кутка, — А в серці: сонячна сіножать, 3 граблями дівчина струнка (Максим Рильський, I, 1956, 56).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Прислів'я
Хто добре косить, той їсти не просить
Як сіно косять, то дощів не просять
Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду
Не в дощ, а в годину сіно гребуть
Язиком сіна не накосиш
Під носом косовиця, а на розум не орано (про молодого, недосвідченого хлопця)
Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо (про передчасний початок)
Пішов на косовицю з собачкою
Косять порою, а жують зимою
