Сідало

Сідало, -ла, с. 1) Насѣстъ. Усі кури на сідалі, півень на порозі. Мет. 16. 2) Сѣдалищная часть человѣческаго тѣла, задница. ЕЗ. V. 57.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СІДАЛО, а, сер. 1. Перекладина, жердина у пташнику чи в клітці, на яку сідають на ніч кури або індики. «Кукуріку!» — прокричав на сідалі півень, залопотавши крилами (Панас Мирний, I, 1949, 409); Сідала роблять з дерев'яних чисто обструганих брусків (Птахівництво, 1955, 174); Рябко спитать хотів, але Рябків язик Був в роті спутаний, неначе путом з лик, І герготав щось, як на сідалі індик (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54); — А чого ж так стояти! — охоче згодилися інші, — стоять усі, носи поспускали, як кури на сідалі! (Степан Васильченко, I, 1959, 101); * Образно. Піднявсь і руку поклав на голову дочці.. На сідало час їй. Зморилася ж, сердечна. І завтра як світ — на степ же йти... (Андрій Головко, I, 1957, 257); Мати навіть почала заїдати доньку: — Пора, дівко, на своє сідало перебиратися, бо і не стямишся, як люди перестарком назвуть (Михайло Стельмах, I, 1962, 538). 2. перен. Місце або предмет, на яких сидять, на які сідають; сидіння. Дурний, хоч і чорт! І того не знав, про що давно вже люди кажуть: що в старої єхидної баби десять чортів сидить, та ще й на двадцять сідала гуляють(Олекса Стороженко, I, 1957, 21); Вартує [Денис] цілу ніч, а досвіт напливає — Він чуйно при вудках на сідалі куняв (Максим Рильський, Поеми, 1957, 259); — Сюди, сюди, батюшко! — привітно гув з покуття жовтявий з сонними очима чоловік.. Розсуньтеся, хлопці! Дайте батюшці сідало (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 56). 3. розм. Частина тіла людини нижче спини; сідниці. Отець інспектор ходив завжди з бучком у руках і боляче давав по долонях, по п'ятах, по сідалу за наймізернішу провину (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 333). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 212.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Сідало, -ла, с. 1) Насѣстъ. Усі кури на сідалі, півень на порозі. Мет. 16.2) Сѣдалищная часть человѣческаго тѣла, задница. ЕЗ. V. 57.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СІ́ДАЛО, а, с. 1. Перекладина, жердина у пташнику чи в клітці, на яку сідають на ніч кури або індики. «Кукуріку!» — прокричав на сідалі півень, залопотавши крилами (Мирний, І, 1949, 409); Сідала роблять з дерев’яних чисто обструганих брусків (Птахівн., 1955, 174); Рябко спитать хотів, але Рябків язик Був в роті спутаний, неначе путом з лик, І герготав щось, як на сідалі індик (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54); — А чого ж так стояти! — охоче згодилися інші,— стоять усі, носи поспускали, як кури на сідалі! (Вас., І, 1959, 101); * Образно. Піднявсь і руку поклав на голову дочці.. На сідало час їй. Зморилася ж, сердечна. І завтра як світ — на степ же йти… (Головко, І, 1957, 257); Мати навіть почала заїдати доньку: — Пора, дівко, на своє сідало перебиратися, бо і не стямишся, як люди перестарком назвуть(Стельмах, І, 1962, 538). 2. перен. Місце або предмет, на яких сидять, на які сідають; сидіння. Дурний, хоч і чорт! І того не знав, про що давно вже люди кажуть: що в старої єхидної баби десять чортів сидить, та ще й на двадцять сідала гуляють (Стор., І, 1957, 21); Вартує [Денис] цілу ніч, а досвіт напливає — Він чуйно при вудках на сідалі куняє (Рильський, Поеми, 1957, 259); — Сюди, сюди, батюшко! — привітно гув з покуття жовтявий з сонними очима чоловік.. Розсуньтеся, хлопці! Дайте батюшці сідало (Речм., Весн. грози, 1961, 56). 3. розм. Частина тіла людини нижче спини; сідниці. Отець інспектор ходив завжди з бучком у руках і боляче давав по долонях, по п’ятах, по сідалу за наймізернішу провину (Загреб., Шепіт, 1966, 333). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 212. Сідало, ла, с. 1) Насѣстъ. Усі кури на сідалі, півень на порозі. Мет. 16. 2) Сѣдалищная часть человѣческаго тѣла, задница. ЕЗ. V. 57. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 125.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

сідало -а, с. 1) Перекладина, жердина у пташнику чи в клітці, на яку сідають на ніч кури або індики. 2) перен. Місце або предмет, на яких сидять, на які сідають; сидіння. 3) розм. Частина тіла людини нижче спини; сідниці. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Спільнокореневим до слова сідало є слово сідло. Сідло́ — спорядження для зручного з'єднання вершника з конем. Ремісники, що виготовляли сідла називалися сідельниками.