Ськати
Ська́ти, -ка́ю, -єш, гл.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СЬКАТИ, ськаю, ськаєш, недок.
1. перех. і неперех., кому, кого, розм. Шукати вошей у чиємусь волоссі. Він і приліг до сестриці на коліна, та як та йому ськала, а він і заснув (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 195); Мася почала ськати [батька] і думала собі, ськаючи: — Що це сталось таткові? чи не слабі вони? (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 10);
// у знач. ШУКАТИ. Шукати паразитів у шерсті тварин. Вже парубком узяли його до замку і перше приставили до панських собак — мить та блохи ськать (Данило Мордовець, I, 1958, 140).
Ськати в голові — шукати вошей у волоссі голови. — Сьогодні, як вернешся од церкви додому, жінка стане тобі ськати в голові... (Олекса Стороженко, I, 1957, 22).
2. перех., діал. Шукати, намагатися знайти кого-, що-небудь. Зараз губернатор послав жандармів ськати Тимоху, а Івзі звелів тутечка дожидати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 292); Василеві того тілько й треба, — наївся, напився дома і пішов товариства ськати, у його своє товариство було (Панас Мирний, IV, 1955, 78).
Ілюстрації
|
|
|
