Сумісний

Сумісний, а, е. Совмѣстный.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СУМІ́СНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. Явдоха нюхом відгадала, що Павло буде чоловік покірний..: вінчаючись, перша ступнула на килим біля аналоя і на перших же днях їхнього сумісного життя ніжно сказала «ши» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366).

— Який відбувається, проводиться спільно або водночас. Для одержання високого врожаю силосної маси.. у багатьох господарствах застосували сумісні посіви кукурудзи з соєю та з іншими зернобобовими (Хлібороб України, 7, 1972, 5); Сумісне внесення добрив.

2. Який можна поєднати, сполучити з чим-небудь. Реформізм взагалі полягає в тому, що люди обмежуються агітацією за зміни, які не вимагають усунення головних основ старого, пануючого класу, — зміни, сумісні із збереженням цих основ (Ленін, 23, 1972, 84); Мистецтво і злочин не сумісні! Мистецтво — це чесність, чистота і душевна краса! (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 63); Надійними, довговічними, рухливими, хімічно та біологічно сумісними мають бути.. штучні клапани (Наука і життя, 10, 1965, 24).

Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка

СУМІ́СНИЙ, а, е. Совмѣстный.

Словник чужослів Павла Штепи

СУМІ́СНИЙ. Сукупний, спільний, поєднаний, узгіднений.

Словник синонімів Караванського

СУМІ́СНИЙ — спільний (життя); одночасний (процес); сполучний (тканина).

Словник синонімів української мови

СПІ́ЛЬНИЙ.

1. (який належить усім / багатьом), колективний, громадський, гуртовий; загальний (призначений для спільного користування).

2. (який виконується, здійснюється, виявляється усіма — у суспільстві, гурті, колективі), колективний, сукупний, гуртовий, сумісний; груповий (який здійснюється гуртом осіб); колеґійний (перев. про ухвалу, обговорення тощо); об’єднаний (який є наслідком згуртування, єднання); загальний (у якому беруть участь усі присутні); пленарний (за участю всіх, хто є на конференції, з’їзді тощо).

Ілюстрації