Судня

Судня, -ні, ж. = Судьба. Ном. № 6720.

Сучасні словники

Доля - сукупність всіх подій і обставин, які зумовлені і в першу чергу впливають на буття людини, народу і т. П .; зумовленість подій, вчинків; рок, фатум, доля; вища сила, яка може мислитися у вигляді природи або божества; древні греки персоніфікували долю у вигляді: Мойр (Клото, Лахезіс, Атропо), Тиха, Аті, Адрастеї, Хеймармене, Ананке; древні римляни - у вигляді Парки (Нона, Децима, Морта); слово, що часто зустрічається в біографічних текстах.

Ілюстрації

Див. також

Доля - одна з ключових і універсальних категорій людської культури, міфологема (Горан), онтологема (Лосєв), що описує фундаментальні відносини Людини і Світу. У ній виражені багатовіковий досвід «всенародного осмислення свободи і необхідності», спроба назвати ті «сили, які керують світовим порядком і людською поведінкою» .

Три найголовніші характеристики долі: тотальність, непізнаваність і незалежність від людської волі. За висловом А. Ф. Лосєва, «доля є щось таке, що рухає всім і в той же час непізнаване» . З одного боку, «доля ні з ким і ні з чим не вважається», з іншого, «долі, при всьому граничному відчуження від тих, хто перебуває під її впливом, є справа до кожного» . Тим самим доля - це зовнішня сила, яка зводить людську особистість до загального безособового вироком, що робить її таким собі «небесним» аналогом земного тоталітаризму. Характеристики долі суцільно негативні: похмура, безглузда, безжальна, нищівна, невідворотна, сліпа . Цим характеристикам відповідають види долі, в яких вона є людині: смерть, вищий суд, божественна воля, сліпий випадок, хаос.

Джерела та література

А. М. Карапет'янц. Концепція долі у давньокитайських філософів // Поняття долі в контексті різних культур. М., 1994, с. 84-91