Стригти

Стри́гти, -жу́, -же́ш, гл. 1) Стричь. До Миколи ніколи не сій гречки, не стрижи овечки. Ном. № 452. 2) Бить. Всіх за все по спині стриг. Котл. Ен. VI. 17. 3) Кінь стриже вухами. Конь прядетъ ушами. 4) — зуби на ко́го. Острить на того зубы. Рк. Левиц. 5) — куди. Направляться къ чему; намекать на что. Он куди його тягне. он куди він стриже. Мир. Пов. II. 62. Христя знає, куди се Грицько стриже, та мовчить. Мир. Пов. І. 119.