Стрибати

Стриба́ти, -ба́ю, -єш, одн. в. стрибну́ти, -бну́, -не́ш, гл. Скакать, прыгать, прыгнуть. Близько видати, далеко стрибати. Ном. № 11423.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СТРИБАТИ, аю, аєш, недок. 1. Робити стрибок, стрибки; скакати. Лошата стрибали на зеленім дворі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 398); Горобці стрибали по тинах, по оселях,.. цвірінькали кругом зеленого саду (Панас Мирний, I, 1954, 236); Юрась аж мінився від радості, стрибав на одній нозі, всім зазирав у вічі (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 56); * Образно. Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, стрибала по оселі, вила в димарі (Панас Мирний, IV, 1955, 298); // Стрибком перехоплюватися через що-небудь. Черниш.. став швидко спускатися косогором. Стрибав через чиїсь окопи, обвалюючи в них землю (Олесь Гончар, III, 1959, 395); Андрій стрибає через паркан (Олександр Довженко, I, 1958, 224); // Стрибком вихоплюватися на що-небудь. Біля костьолу метушня. У бронетранспортер стрибають німці (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 314); // Стрибком переміщатися на інше місце, вихоплюючись звідки-небудь назовні, швидко проникаючи всередину чогось і т. ін. Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку, і з розгону стрибав в човен (Михайло Стельмах, I, 1962, 218); // Робити спортивний стрибок; займатися стрибками як спортивними вправами. В кутку біля лазні — трапеції, турніки, бруси та інше гімнастичне причандалля. Там стрибають, плигають, перекидаються і стають дибки (Юрій Смолич, II, 1958, 46); Льотчикові аж дивно чути, що пращури його були чумаками.. Але ще важче, мабуть, було б уявити самим чумакам, що котрийсь із їхніх нащадків стане крилатим, літатиме в повітрі, стрибатиме вночі з парашутом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 55); // Кидатися вниз стрибком. — Ану, стрибайте, а я подивлюсь! Я зроду не бачила, як паничі стрибають з скель у воду, — сказала Олеся, осміхаючись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 59); Зимового сніжного ранку На вулиці бавились діти, — Стрибали з високого ґанку На землю, порошею вкриту (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 24); // Стрибком, стрибками переміщатися з одного місця на інше, просуватися далі. Олеся скочила на зелений, як шовк, бережок і почала легенько стрибати з каменя на камінь (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Вона стрибала з купини на купину сливе бадьора. З кожним ступенем надія росла в її серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360); // Танцювати підскакуючи, роблячи стрибки. Не до бога полинули ті палкі молитви палких фанатиків: пішли вони до темних сил, котрі у пеклі аж стрибали гопака, зачувши ті неправдиві молитви (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 16).