Сторцювати, -цю́ю, -єш, гл. 1) Торчать. Щоб скиба не сторцювала. 2) — снопи. Ставить снопы стоймя. От і знакомі жнуть, сторцюють снопи, божу благодать. Св. Л. 45. См. Сторчити.
