Сторож

Сторож, -жа, м. 1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю. Грин. І. 1С9. 2) При выдалбливаніи лодки (дуба) изъ цѣльной колоды — для того, чтобы рабочій зналъ, когда стѣнки сдѣлались достаточно тонки, просверливаютъ изрѣдка снаружи, колоды дыры не болѣе 1 в. глубиной, которыя и наз. сторожами; когда работающій дойдетъ до сторожів, дальнѣйшее выдалбливаніе прекращается. Вас. 151.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках: Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. Словник української мови.

Ілюстрації

Сторож в літературі

Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 148); Десь далеко стукав калатало нічного сторожа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Яків Качура, II, 1958, 33); * У порівняннях. Два муровані білі шпичасті стовпи.. стояли неначе два сторожі по обидва боки брами (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 10); Вирослу могила, А над нею орел чорний Сторожем літає (Тарас Шевченко, I, 1963, 48)