Стая

Стая, стаї, ж. 1) Жилище гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах. Шух. І. 185 — 187. Там в стаї ватаг на флояру грає. Федьк. І. 17. 2) Рядъ. Стая кіп. 3) = Ліса 2. Браун. 16.

Сучасні словники

СТА́Я, ї, жін.

1. діал. Житло гуцульських пастухів на полонинах. Завів [ватаг] Івана до стаї, де од порожніх бербениць.. та голих лавиць йшов запах пустки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 319); В старій напівзогнилій стаї Кришевської полонини горіло незгасаюче від весни до осені вогнище (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 61); Коломийки пастухи співають, ходячи за отарою, і біля стаї, коли вони відпочивають (Народна творчість та етнографія, 1, 1964, 89).

2. діал. Стайня, хлів. Мав [Іван] уже гнати вівці до стаї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 326); Ось обважнілі, з повними вименами дійні вівці. Вони вже нетерпляче чекають знайомого звуку трембіти, щоб бігти скоріше до стаї й увільнитися від надбалого [надбаного] за день тягаря (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 78).

3. рідко. Те саме, що зграя 1. — Та не втечеш, — кричить [Турн], — паничу!.. Тебе я швидко повінчаю І воронів потішу стаю, Коли начнуть твій труп клювать (Іван Котляревський, I, 1952, 263); Вся земля заколихалась, Стая пугачів зібралась На оселях в хуторах (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 81); Стоять на Карловім мосту гігантські скульптурні постаті, суворі святі і воїни, дивляться на яскраво прикрашені набережні, на спокійні води синьої Влтави, на білокрилих чайок, що стаями віються над нею (Олесь Гончар, III, 1959, 457); // чого, перен. Велика кількість, скупчення чого-небудь. Там устигли вже чорниці обрости цілі стаї зрубу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 303).

4. заст. Те саме, що стайка 1. Скошений горох сушили навіть у дощі і в'язали в невеличкі снопики. Ставили невисокі полукіпки в одну лінію, як кажуть тут — у стаї (Радянська Україна, 29.VII 1962, 2).

Ілюстрації

Іншою мовою

flock

​ [ C, + sing/pl verb ] a group of sheep, goats, or birds:

a flock of sheep/goats/geese The shepherd is bringing his flock down from the hills. ​ [ C, + sing/pl verb ] a large group of people, usually people of a particular type:

A noisy flock of tourists came into the building. The priest invited all the members of his flock (= all the people who go to his church) to attend the special service.

https://dictionary.cambridge.org/ru/%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C/%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/flock

群がる むら が・る ［3］ 【群がる・叢▼る・簇▼る】 （ 動ラ五［四］ ） たくさんの人・動物などが、一か所に秩序なく集まる。群れをなす。 「蜜蜂が－・る」 「売場に－・る人々」 〔古くは下二段にも活用。「桂樹の－・れ生ふること／三蔵法師伝 院政期点」〕

https://www.weblio.jp/content/%E7%BE%A4%E3%81%8C%E3%82%8B