Сталька

Ста́лька, сталка, -ки, ж. Сталька, сталка. Рядъ, полоса, прядь, низка. Батіг у чотирі сталки. Мнж. 192. У чотирі сталки (вірьовка). Грин. III. 344. Широколисте латаття вкрило воду листом в три сталки. Левиц. І. 63. Сталка намиста. О. 1862. VІІІ. 49.

1) Ряд, смуга, пасмо (про волосся, листя, мотузку). Волосся впало сталкою на плече.

2) Низка, ланцюжок (про намисто, перли). Сталька бурштину блищала на грудях.

3) Слої, шари (про плетіння батога чи мотузки). Батіг сплетений у чотири сталки.

Ум. Ста́лочка, сталочка.

Джерело: Словник української мови Б. Грінченка. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 196.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Ряд, смуга, пасмо чи низка (волосся, листя, намисто). розм. Прядь, ланцюжок, шар у плетінні.

Ілюстрації

Див. також

Прядь, ж. Пасмо волосся чи ниток. Низка, ж. Ланцюжок перлів чи намиста.

Джерела та література

https://hrinchenko.com/dictionary/word/56403-stalka