Сплоха

Спло́ха, нар. 1) Слабо, вяло. 2) Не спло́ха. Не скоро. Сонце не сплоха зійде казав дід Панас. Левиц. І. 121.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник(1970-1980)

СПЛОХА, присл., розм. Легко, просто. — А чого ти там боялась? Хіба я вовк, чи що? Тебе не злякаєш сплоха; о, тебе не злякаєш! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 404); — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш... Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку... А що — зігнули?.. (Панас Мирний, IV, 1955, 233); — Він сердитий, грізний, до нього сплоха не підійдеш, а ми його об'їдемо (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 36). Не сплоха, рідко — не скоро. — Чи не закинуть [сітку] ще раз? Сонце не сплоха зійде, — казав дід Панас (Нечуй-Левицький, I, 1956, 66); — Та не сплоха ще й вернеться чоловік]! — додала баба. — Ох! — зітхнула Христя. — А я думаю, він уже швидко прийде (Панас Мирний, I, 1954, 238).