Спалахнути

Спалахнути, -хну, -неш, гл. Вспыхнуть.

Значення слова

1. Раптово і швидко загорятися яскравим полум'ям; займатися. Присіла [Оришка] перед ватрою і, ломлячи дрібно гілочки, любувалася, як вони спалахують (Гнат Хоткевич, II, 1966, 29); Під час старту [космічного корабля] паливо спалахує. Тиск у камері підвищується до кількох десятків атмосфер (Вечірній Київ, 16.VIII 1962, 3); Оце спалахне віхоть, — ясний світ пробіжить по хаті, заграв на чорних шибках вікон (Панас Мирний, III, 1954, 134); Спалахнула дзвіниця, наче хтось засвітив велику свічку нагорі, щоб людям було видко на вулицях (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 152);

2. Починати світити, світитися, сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло. В царському дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла (Леся Українка, II, 1951, 324); В безхмарну погоду часто в небі спалахув напрочуд гарне багатоколірне північне сяйво (Фізична географія, 5, 1956, 127);

3. Починати блищати, сяяти; виділятися блиском. Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка, I, 1951, 232);

4. Раптово вкриватися рум'янцем (від хвилювання, збудження, сорому і т. ін.). Олеся спустила вії на щоки й спалахнула на виду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 138); Лобода на мить спалахнув барвами сорому (Іван Ле, Україна, 1940, 190);

5. Сильно розсердитися; скипіти. Гафійка спалахнула. — Брехня! То люди брешуть. Він нічого не крав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 12);

6. Раптово зароджуватися, виникати (про почуття, бажання, події, явища тощо). Кохання спалахнуло несподівано в її палкій істоті (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 399); Події спалахнуть, ..застрибають так швидко, як ото кінострічка (Терень Масенко, Роман.., 1970, 253);

Походження слова

Походить від слова "палати" та "палити", в яких є спільний корінь "пал". Ця слово є загальнослов'янським (р. пали́ть, бр. палі́ць, др. палити, п. вл. palić, ч. páliti, слц. pálit’, нл. paliś, болг. па́ля, м. пали, схв. па́лити, слн. pálítі, стсл. палити), що натякає на його праслов'янське (навіть спільне праіндо-європейське) походження (псл. paliti, пов’язане чергуванням голосних з polěti «горіти, палати», *polmen- «полум’я»)

У неслов'янських мовах (пруська, мови Балтії) також наявний схожий корінь на "пал" - "пел" (прус. pellane «попіл», лит. pelenaĩ, лтс. pelni «тс.»). Це наводить на думку про можливе існування давнішого слова (префіксу), що означало спалахування, займання (*pol-, *plē-, *plō˘).

Новинний матеріал з прикладом використання

В Херсонській області спалахнула святкова ялинка: з'явилося відео