Сокотати

Сокота́ти, -чу́, -чеш, гл. 1) О курахъ: кричать, кудахтать. Кури крав, у міх клав, кури сокочуть, у міх не хочуть. Ном. 2) Болтать, трещать. Не сокочи, жінко. НВолын. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче. Хата. 19.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Словник синонімів
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

СОКОТАТИ, очу, очеш і СОКОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. Те саме, що сокорити. Гафійка сиділа на призьбі.. Біля ніг її кружились кури і сокотали, допоминаючись їжі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 19); Пролинув шульпіка, і кури знову зграєю сходяться, сокотять (Панас Мирний, I, 1954, 52); Лепече та сокоче [крамар], хвалить крам, нема, мов, кращого й на світі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 59); Посміхалася [доярка], сокотіла, а сама непомітно розминала.. пальці опущеної руки: таки стомилася (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 49); * Образно. Гудуть гармати, наче грім, Сокочуть автомати (Леонід Первомайський, Солд. пісні, 1946, 95).

2. Те саме, що скрекотати. Не перестаючи сокотати, вона [сорока] перелітала з дерева на дерево (Петро Панч, Іду, 1946, 93); [Явдоха:] Вбігла Христя Ревенкова, Василина Шкаренкова і почали сокотати, мов ті сороки (Марко Кропивницький, II, 1958, 452).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 440.

Словник синонімів

СКРЕКОТА́ТИ (про деяких птахів, зрідка комах та ін. - кричати, видавати різкі й короткі, часто повторювані звуки), СКРЕКОТІ́ТИ, СТРЕКОТА́ТИ [СТРЕКОТІ́ТИ], СКРЕГОТА́ТИ [СКРЕГОТІ́ТИ], СОКОТА́ТИ [СОКОТІ́ТИ], ЧИРГИ́КАТИ, ДЖЕРҐОТА́ТИ [ДЖЕРҐОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ [ДЖЕРКОТІ́ТИ], СКРИПІ́ТИ, РИПІ́ТИ, ТОРОХТІ́ТИ, СКОБОТА́ТИдіал., РА́ХКАТИдіал.Сорока скрекоче - гості каже (прислів’я); Тихо. На ставу скрекотять жаби (Г. Косинка); Якась невідома пташка.. стрекотіла у вишняку часто і радісно (Ю. Смолич); Над тим місцем, де почувся крик, голосно заскреготала сорока. Не перестаючи сокотати, вона перелітала з дерева на дерево (П. Панч); Десь далеко погавкував собака, сокотіли кури в дворі (О. Сизоненко); Чиргикає очеретянка; Заходилися цвіріньчати, джерготіти різні птахи (Ю. Яновський); [Річард:] Чи ви знаєте ту пісню малесеньку про коника в траві: скрипів-рипів, ніхто його не слухав, а вмер - забули (Леся Українка); Захоплено рипить деркач (П. Оровецький); А Соловей... Щебече і свистить, І тьохкає, і торохтить (Л. Глібов); Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай (М. Чабанівський); Жаби рахкають у хорі, Чути згуки в темнім борі Соловейкових пісень (Уляна Кравченко). - Пор. дерка́ти, 2. співа́ти, 1. сюрча́ти.

СОКОРИ́ТИ (про курей - видавати короткі уривчасті звуки), СОКОТА́ТИ [СОКОТІ́ТИ]. Між світло-жовтими плямами живого віниччя ходили кури, сокорили (Є. Гуцало); Оксана кишкнула на курей, що сокотали та паскудили коло хати (А. Іщук); Десь далеко погавкував собака, сокотіли кури в дворі (О. Сизоненко).

ТОРОХТІ́ТИрозм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ [ТОРОХКОТІ́ТИ] підсил. розм.,ТРІЩА́ТИрозм.,ТРІСКОТАТИ [ТРІСКОТІ́ТИ]підсил. розм.,ТЕРКОТА́ТИ [ТЕРКОТІ́ТИ] розм.,ЦОКОТА́ТИ [ЦОКОТІ́ТИ] розм.,ТАРАБА́НИТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ [ТАРАХКОТІ́ТИ] розм., ДРІБОТА́ТИ [ДРІБОТІ́ТИ] розм., СИ́ПАТИ розм., СТРОЧИ́ТИ розм.,СТРЕКОТА́ТИ [СТРЕКОТІ́ТИ] розм., СОКОТА́ТИ [СОКОТІТИ] розм.,СКРЕКОТАТИ [СКРЕКОТІТИ] розм.,СКРЕГОТАТИ [СКРЕГОТІ́ТИ] розм., СОКОРИ́ТИ розм.;ДЖЕРҐОТА́ТИ [ДЖЕРҐОТІ́ТИ] розм., ДЖЕРКОТА́ТИ [ДЖЕРКОТІ́ТИ] розм.,ШВАРҐОТА́ТИ [ШВАРҐОТІ́ТИ] розм., ШВАРКОТА́ТИ [ШВАРКОТІ́ТИ] розм., ЦВЕ́НЬКАТИ розм. (нерозбірливо); ПОРОЩА́ТИ розм., ПОРОЩИ́ТИ розм., (перев. сердито); ЩЕБЕТА́ТИ розм.,ЦВІРІ́НЬКАТИ розм.,ЦВІРІНЧА́ТИ розм. (перев. про жінок і дітей); ЛЯЩА́ТИ розм.,ЛЯСКОТА́ТИ [ЛЯСКОТІ́ТИ] підсил. розм. (дуже голосно). - А Пріська вже не мовчала й торохтіла: - Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами - так і потягне (Б. Грінченко); - І тіточко, і голубочко, пошийте мені щоякнайшвидше.. - Та не тріщи, сороко, бачиш, скілько роботи (Грицько Григоренко); - Що, бив би? Може, битимеш?! Малі руки... руки не виросли! - тріскотала вона, соваючись на місці (Панас Мирний); Горпина шепнула до неї: - Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати (І. Франко); Іноді присідала до неї Настя, вона цокотіла безупинку (С. Тудор); - Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, - тарабанила сваха, заплутуючись у думках (І. Нечуй-Левицький); [Людмила:] Тарахкотить... Тарахкотить... Ледве розтовмачила їй (З. Мороз); - Кажу тобі, - витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема, хоч в домовину лягай, - дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Маруся вертілась, сипала свої зауваження (Ірина Вільде); Бабуся вміє розповідати. Рукою підперла щоку, дивиться кудись у долину і строчить, і строчить... (Ю. Збанацький); Дівчата в білих свитках стрекочуть, як сороки-білобоки проти місяця (С. Васильченко); [Явдоха:] Вбігла Христя Ревенкова, Василина Шкаренкова і почали сокотати, мов ті сороки (М. Кропивницький); Тишу порушувало двоє: Вінцусиха, що скрекотіла, як сорока, то тут, то там, і п’яний Яшка Смолюк (І. Муратов); Панійки скреготять, як ті сороки (Панас Мирний); - Заспокойся, Прокошо, не гарячись, - сокорить біля нього Одарка (Григорій Тютюнник); Дівчатка і почали вбиратись.. Джерґочуть біля мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу (Марко Вовчок); Солдати, з широкими багнетами на рушницях, оточували їх, щось сердито джерґотіли (П. Панч); Усе кудись поспішали [паничі] та поміж себе джеркотали й сміялись (Д. Мордовець); - Чи думаєте - медицина така складна річ? - джеркотіла без угаву Нонна (Ю. Збанацький); - Тут заїжджав до директора наш пан, та як почали шварґотіти, та як почали кричати та змагатись, та трохи не побились (І. Нечуй-Левицький); Що вони говорять, того ми не знаємо, бо по-німецьки шваркочуть (І. Франко); - Чуєш? - шепнув Шаров, - німці цвенькають (В. Минко); Увійшов [Нечипір] у цвинтар, аж дітвори, дітвори... видимо, невидимо! ..Щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г. Квітка-Основ’яненко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить, - Фіндюрко, ящірко, брехухо! (І. Котляревський); Дві сусідки й дружина філософа щебетали про щось своє - інтимно хвилююче, парфумне (А. Крижанівський); Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (М. Коцюбинський); Настуся вже он далеко побігла з дівчатками, і цвірінчать, як горобенята, на всю вулицю... (О. Копиленко); Десь уже на селі сухо і різко лящать голоси (Дніпрова Чайка); Коли гості вже порозходились і біля Луківни ляскотіла лише Крихточка та журно квоктала Килина Макарівна, примчала Лариса (Я. Баш). - Пор. 1. базі́кати.