Собор

Елемент маркованого списку

Собор, -ру, м. 1) = Собір. 2) Соборъ, церковь соборная. Золотоверхі собори в Київі. Левиц. І. 214. Ум. Соборець, собо́рчик. 2) роман українського письменника Олеся Гончара, один із найвідоміших та найвизначніших його творів. Написаний та вперше надрукований у часописі «Вітчизна» у 1968 році. Літературні критики часто описують твір як «роман-застереження».

Собо́р (лат. Ecclesia cathedralis, «катедральна церква»; нім. Dom, італ. Duomo, від лат. domus episcopalis, «єпископський дім») — у християнстві особлива церква (храм), що є престолом (катедрою) єпископа. Центральний храм єпископства (дієцезії, єпархії). Собори є типовими лише для католицьких, православних і ряду протестантських церков, які мають священство та єпископат. Перші церкви, що мали функції соборів, були відомі у Римській імперії з IV століття. Проте власне кафедральні храми з'явилися у Західній Європі з ХІІ століття. Також — катедра́льний собо́р, кафедра́льний собо́р, катедральний храм, катедра.

У католицизмі собор — це будівля, де розташовується або розташовувалася єпископська кафедра. Окрім власне соборів, існують:

Архикатедральний собор — будівля, у якому міститься кафедра архієпархії (наприклад, Архикатедральний собор святого Юра). Співкафедральний собор (співкатедральний; англ. Co-cathedral, пол. Konkatedra) — будівля, у якому міститься друга кафедра або другий собор єпархії (дієцезії). Прокафедральний собор (прокатедральний; про-собор, англ. Pro-cathedral) — будівля, яка тимчасово виконує функції собору або другого собору. Мала базиліка — почесний титул, що дається Папою римським деяких важливих соборам.

У православних поряд з будівлею, де розташовується актуальна кафедра єпископа, соборами іменуються будівлі, де ця кафедра коли-небудь була. Окрім цього, собором називається головна церква монастиря (кафолікон у сучасній Греції), причому монастирський собор може бути водночас головною церквою єпархії. Соборами в народному благочесті часто називаються великі або прославлені церковні будівлі.

У протестантів (англікан, лютеран) кафедральною завжди є церква, де є або була кафедра єпископа. Проте останнім часом у подібне іменування іноді вкладається поетичне значення — наприклад, Арктичний собор (парафіяльна церква в Тромсе) або Кришталевий собор (мегацерква у пресвітеріан, у яких ніколи не було інституту єпископату).

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Catedral_de_Salta_1.jpg

Сучасні словники

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Собор (значення).

Собор — збори, зібрання. Первісно поняття було рівнозначне поняттям церква у греків, умма у мусульман, синагога чи кагал у євреїв і позначало просто зібрання віруючих. Слово собор відповідає грецькому слову «церква», яке споріднене таким словам як «цирк», «cirkle», які є відповідниками понять «коло», «круг» — в даному випадку зібрання людей і одночасно форма управління (напр. козацький круг). Пізніше словом собор стали називати (з церковно-слов'янської собор — зібрання, збори) — найвищу церковну законоправну установу на території тієї чи іншої юрисдикції, звичайно із законодавчою владою (означає те саме, що й Синод). За прикладом святих Апостолів, що у 50-ому році вперше зібралися на собор у Єрусалимі, всі важливіші церковні справи вирішувалися на менших чи більших соборах, які у перші століття. християнства відбувалися дуже часто. Собори бувають: вселенські (чи екуменічні), помісні, провінційні (чи митрополичі) й єпархіальні. Сюди треба додати також єпископські конференції. В Українській Церкві, за винятком постійного Синоду, всі інші церковні зібрання прийнято звичайно називати собором.

СОБО́Р

1. У дореволюційній Росії — збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв'язання питань організації, управління і т. ін. Для обговорення в присутності царя найважливіших державних справ у Москві періодично почали скликати Земські собори, що складались з представників духовенства, бояр, дворян і купців (Історія СРСР, I, 1957, 113). // Збори, з'їзд представників духовенства християнської церкви. Через два місяці редактор журналу «Безвірний» .. читав-перечитував постанови церковного собору (Василь Еллан, II, 1958, 35); У березні 1946 на Львівському соборі віруючі уніати порвали з папським Римом і возз'єдналися з православною церквою (Літературна Україна, 12.VII 1968, 3).

2. заст. Зібрання великої кількості людей в одному місці для розваги, відпочинку і т. ін. Мені тут [у Владаї] не скучно, а вчора то й зовсім весело було, був тут собор, багато людей, танцювали.. на страшенній спеці на горі, грали, співали, варили страву (Леся Українка, V, 1956, 150); — От, — крикне пані, — який собор! Аби я з двора, то й не питай роботи! (Марко Вовчок, I, 1955, 264); // у знач. присл. собором. Разом, спільно. Собором і чорта поборем.

3. Головна чи велика церква міста; головна церква в монастирі. Бучні та пишні були по Гамзі похорони. Не в своїй церкві намірились правити їх, а в городі, в соборі (Панас Мирний, IV, 1955, 202); — Чи на весіллі в соборі, чи на похоронах якогось багача хор наш виступав — завжди свіжа копійка у мене в кишенях бряжчала (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 86); Одним з шедеврів архітектурного мистецтва древньої Русі в Софійський собор у Києві (Історія УРСР, I, 1953, 82).

Софійський собор (Київ)

Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису 11—18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Міститься на території Софійського монастиря, є складовою Національного заповідника «Софія Київська» (крім собору, до цього заповідника належать Золоті Ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква в Києві та Судацька фортеця). Собор як головний храм держави відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Св. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

Київський собор Святої Софії – найвеличніша архітектурна споруда України. Хто скаже, що це не так – нехай першим кине у мене камінь. Відбивати каміння я готовий (особливо, зважаючи на те, що цю будівлю я вважаю однією із найвеличніших не лише в Україні, а й у Світі).

Софійський собор – це архітектурна казка (особливо якщо поглянути на нього із монастирської дзвіниці). Це фантастика, якщо зважити на майже тисячолітній вік споруди, на те, що в стінах собору поховано найвеличнішого руського князя і багатьох його нащадків, на те, що собор не виглядає старим дідуганом і що він є еталоном справжньої УКРАЇНСЬКОЇ архітектури (навіть зважаючи на те, що будували його гастарбайтери із Візантії).

Софія Київська – архітектурна душа України, адже це архітектурна душа її столиці – Києва. Це будівля, якою не соромно хвалитись. Яку можна на заздрість показувати іноземцям: «Бачите, що у нас є!» (а ті здивовано будуть намагатись порахувати бані собору, і нічого у них не вийде). Цією спорудою можна хизуватись навіть перед росіянами: «У вас газ? То подивіться, що в нас – те з чого ліпили все ваше». Хоча і росіяни, і білоруси вважають Софію Київську трохи й своїм храмом, адже Київ – «матір городів руських».