Смішний

СМІШНИЙ, а, е. 1. Який містить у собі щось смішне, забавне, утішне.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.

1. Який містить у собі щось смішне, забавне, утішне. Прийшлися цікавому хлопцеві до вподоби дідові перекази, страшні, а іноді й смішні (Мирний, І, 1948, 186); Дорошенко вже чув про те, що донька Яцубина.. влаштувалася працювати на канал, чув про це у веселих викладах з різними смішними подробицями (Гончар, Тронка, 1963, 204); // у знач. ім. смішне́, но́го, с. Те, що викликає сміх.

Етимологія

СМІШНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ СМІЯ́ТИСЯ псл. *smijati (*smьjati) sę, *smějǫ sę, *směхъ (‹ іє. *smei-so-s/ smoi-so-s); споріднене з лтс. smiêt (1 ос. одн. теп. ч. smêju) «сміятися, жартувати, брати на сміх», smaĩda «усмішка», дінд. smáyatē (smáyati) «посміхається», smḗraḥ «усміхнений», smitaḥ «тс.», гр. μειδ(ι)άω «посміхаюся», сангл. smīlin (smilen) «посміхатися», англ. smile «сміятися», дат. норв. smile «посміхатися», свн. smielen, smieren «тс.» (((двн. *smīalōn, *smīarōn), тох. А smimāќ «усміхнений», B smimans «тс.», лат. mīrus «чудовий», дірл. miad «слава», mōit «хвалиться»;

Синоніми

Анекдотичний Забавний Карикатурний Комічний Кумедний Потішний Сміховинний

Приклади вживання

Хоча за паном отаманом стежила тільки одна людина, він і перед нею позував, не розуміючи грані між великим і смішним (Стельмах, II, 1962, 48); Для творення і сприймання гумору і взагалі смішного потрібен високий рівень духовної культури (Літ. Укр., 15.VIII 1967, 3); // Який своєю зовнішністю, недоладністю і т. ін. викликає сміх. - Ой лишечко, який ти смішний! - крикнула Настя на всю хату і зареготалась (Н.-Лев., VI, 1966, 395); - А повернись-но, сину! Який-бо ти смішний, - каже Бульба до синів, намагаючись повернути Остапа (Довж., І, 1958, 217); Вона усміхалась йому, маленька, смішна в своїй великій жовнірській куртці (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 48); // Який виражає сміх. Тимко чмихнув у рукав, але не від розповіді Гаврила, а з того смішного виразу обличчя Юлі (Тют., Вир, 1964, 216).

2. Який сприймається із сміхом, насмішкою. А тоді ще гірше... Допити, суд, поліція - він опинився б у смішному становищі (Коцюб., І, 1955, 408); [Микола:] Мене не злякали його смішні погрози (Мик., І, 1957, 478); // Дивний, незвичайний якими-небудь якостями, ознаками і т. ін. Смішний сей світ! (Фр., X, 1954, 143); Любов моя смішна - я добре й сам це знаю, Але - не гасне все вона, Як іскра огняна, вона в душі палає (Рильський, І, 1960, 97).

@ До смішного - найвищою мірою, надзвичайно. Ольга була до того заскочена несподіваним поворотом справи, що до смішного розгубилась (Вільде, Сестри.., 1958, 372).

Ілюстрації