Смітник

Смітник, -ка, м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. Ум. Смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

Вікіпедія

Смітни́к — полігон (спеціально обладнане місце) для поховання промислових і побутових відходів.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СМІ́ТНИ́К, смітника, чол. Місце, куди скидають, звозять сміття, непотріб; звалище.

// перен. Засмічене місце. Кругом хат скрізь смітник, скрізь грязь, купки гною (Нечуй-Левицький, I, 1956, 50); Я не люблю, коли на будівельному майданчику базар і смітник (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 44);

// перен., зневажл. Місце вигнання зрадників Батьківщини, де вони, живлячись подачками місцевої буржуазії, не припиняють ворожої діяльності проти свого народу. Йому лизали чоботи і здмухували пушинку, — це робили його ж холуї, привезені окупантом в обозі, розшукані по європейських смітниках (Юрій Яновський, II, 1954, 21);