Смерть і похорони київського князя Володимира Великого

<…> Помер же Володимир, князь великий, на [селі] Берестові¹, і потаїли [смерть] його, бо Святополк був у Києві. І вночі ж, розібравши межи покоями поміст [і] в ковер загорнувши, верьовками опустили його на землю. І, поклавши його на сани, одвезли його, і поставили його, у святій Богородиці в церкві, що її він сам був спорудив. Коли ж довідалися про це гіюди, то зійшлися без числа. І оплакували його бояри яко заступника землі їхньої, [а] вбогії — яко заступника і кормителя. І положили його в гробі мармуровім, опрятавши тіло його, блаженного князя, з плачем великим. Він є новим Костянтином великого Риму, що охрестився сам і [охрестив] люди свої, — і сей так учинив, подібно йому.

^1.Село Берестово під Києвом, отримало свою назву від березового лісу, який оточував його. Воно було заміською резиденцією київських князів. Берестово згадується у писемних джерелах з 980 року.

Літопис руський К.: Дніпро, 1989.— С. 74—75;