Смачний

Сма́чни́й, смашни́й, -а́, -е́. Вкусный. Їж ячне так, як смачне. Ном. № 2411. Б, пироги смашні! Та як би ще чарка горілки: тото б поснідав. Полт. Ум. Смачненький, смашне́нький. Ном. № 157, стр. 295.

Сучасні словники

СМАЧНИ́Й, а́, е́.

1. Приємний на смак.
Багатий на смачні страви, розкішний на дорогі трунки обід почався (Мирний, І, 1949, 389);
Славний обід у тітки.. Такий смачний, що як згадаєш, то й слину ковтнеш (Коцюб., І, 1955, 464);
Пиріг з квасолею дуже смачний і м’який, Данилко його їсть натхненно (Ю. Янов., II, 1958, 184);
Він жадібно пив березовий сік, солодкий і смачний (Цюпа, Добротворець, 1971, 22);
// у знач. ім. смачне́, но́го, с. Те, що має приємний смак.
Любить білочка смачне (Коп., Як вони.., 1948, 38);
// у формі род. в. одн. смачно́го! Уживається в знач. виг. як традиційне побажання доброго апетиту.
— Смачного! Почувайтеся, як вдома! — завжди привітно зустрічає гостей одна з кращих чергових на поверхах готелю.. Куточки чаювання створені тут недавно, та вони вже полюбилися мешканцям (Веч. Київ, 12.II 1975, 4);
// Який поширює приємна на смак їжа (про запах).
Ресторани й кав’ярні, де їда для нас стала тільки досадною потребою тіла,.. викликали часом в нашій уяві напівзабуті картини, запах смачної пари обіду в родинному колі (Коцюб., II, 1955, 356);
Із кухонних дверей на веранду вдарило смачним запахом страв (Чорн., Визвол. земля, 1959, 36);
// Який подобається курцям (про тютюн, цигарку).
[Кривоніс:] Ніколи тютюн такий смачний не був, як в бою (Корн., І, 1955, 247);
— Смачний тютюнець? — питав Орлик, по щирості насипаючи тютюну в жменю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163).

2. розм. Який має гарну зовнішність; привабливий, принадний.
— Така смачная молодиця, І глянь! умерла залюбки… Рум’яна, повна, білолиця, Хто гляне, то лизне губки (Котл., І, 1952, 145).

3. перен. Який свідчить про задоволення, насолоду, приємність від чогось.
Йон довго не міг заснути.. Він все чогось чекав, немов усе прислухався, його дратував смачний храп і сон Маріцци (Коцюб., І, 1955, 266);
З комірчини спочатку чується смачне зітхання,.. а далі знову — рівне дихання (Стельмах, І, 1962, 99); По шерензі покотився густий смачний сміх (Дмит., Обпалені… 1962, 164).

4. перен., ірон.
Який дає задоволення (не про їжу).— А що, дияволів сину! — каже, підходячи, батько Пугач. — Смачні киї кошовії? (П. Куліш, Вибр., 1969, 147);
— Мої веселощі такі смачні, як кислиці. Он баба Ганна вже й скривилась од їх, як середа на п’ятницю (Н.-Лев., VII, 1966, 118).

Ілюстрації

• 

  Опис1

• 

  Опис1

• 

  Опис1

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 396.