Смажка

Смажка, -ки, ж. Зп від смага.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Золотисто-коричневий або темно-коричневий колір шкіри людини, якого вона набуває під дією сонячного проміння та вітру; засмага. Лице взялось смагою, — темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 191); У нього й досі на обличчі Смага сільських, гарячих літ (Терень Масенко, Поезії, 1950, 153); Тепле проміння пестило їхні тіла, і золотавий, неповторний відтінок смаги лягав на шкіру, ніби відсвіт сонця (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 351); * Образно. З її зеленого листя пробиваються разочки ягід, на які вже сонце кинуло свою першу смагу (Михайло Стельмах, I, 1962, 485).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Смажка, -ки, ж. Зп від смага.

Ілюстрації