Слобода

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Словник Грінченка

Слобода, -ди, ж. Слобода. Слобода наша над самою лукою річковою. МВ. II. 74. Ум. Слобідка, слобідочка, слобідчи́на. Поза селом, поза селом, поза слобідкою. Мил. 72.

Слобода, -ди, ж. Свобода. Ном. № 703.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Вікіпедія

Слобода́, свобода — у Східній Європі XVI — XVIII століття різновид поселення-колонії. В домодерній Україні — козацька колонія або новозасноване поселення з власним самоврядуванням, мешканців якого власник (держава, церква і головно маґнати) звільняв на деякий час (звичайно 15 — 25 років) від виконання повинностей (оплати чиншів тощо). Ці пільги надавалися власниками маєтків, щоб притягнути селян з інших місцевостей. По закінченні терміну пільг поселенці втрачали свою незалежність, хоч інколи користувалися ще деякими полегшами. Найбільше слобід постало у першій половині 17 ст. на Право- й Лівобережжі, а в 1630 — 40-их pp. на землях, положених на околицях Московського царства, на яких створено сотні слобід, до яких переселялися селяни з Лівобережної і Правобережної України

Публічний електронний словник української мови

СЛОБОДА́, и́, ж.

1. іст. Поселення в Київській Русі, на Україні і в Росії в XI-XVIII ст., жителі яких тимчасово звільнялися від феодальних повинностей і податків. По обидва боки яру і прилеглих балках розташувалася старовинна слобода Яремин Кут, що дістали собі назву від якогось Яреми, козака-запорожця, першого новосельця цієї місцевості (Добр., Тече річка.., 1961, 11); // Частина міста, квартал, де жили люди однієї професії, національності і т. ін. За містом були слободи, а на захід — Біскупичі й козацькі курені (Тулуб, Людолови, І, 1957, 166); Подався [Омелько] від царевого двору до своїх: до гончаря Шумила Жданова, в Гончарську слободу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 579); У Москві Петро [І] часто бував у Німецькій слободі, серед іноземців, які оселилися в Росії (Іст. СРСР, II, 1957, 8).

2. Велике село, селище. Була у нас сусідка — удова Пилипиха: господиня на всю слободу. Яка хата, які городи, садок, скільки поля, степу, і баштан, і пасіка, і млин — чого вже не було там! (Вовчок, І, 1955, 183); Ніч така зоряна, голуба і прозора. По всій слободі тамтам співає молодь. Під тинами гомонять чоловіки (Головко, II, 1957, 233); // Відокремлена частина великого села.