Слабнути

Слабнути, -ну, -неш. 1) Слабѣть. Його ноги слабли, очі темніли. Левин. І. 385. 2) Разбаливаться, разнемогаться. Чим раз гірше почала тота жінка (хвора) слабнути.... Пішов тогди той ангел і виймив душу з тої сироти жінки. Гн. II. 159.

У сучасних словниках

СЛАБНУТИ, ну, неш, недок. Ставати, робитися слабким (у 1, 3, 6 знач.); слабим (у 2, 5 знач.). Хлопці бачили, що дід слабне з кожним днем і спадає на силах (Іван Франко, VI, 1951, 194); Чув [Юра], що сили вже слабнуть що в грудях пусто (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 341); Я вийшов з села знову на стовповий шлях, відчуваючи, як слабнуть, мої ноги (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 149); Оксен був поранений. Дві кулі потрапили йому в живіт. Він сів на дно окопу і відчув, що слабне (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 537); Я йду, аж доки м'язи мені не починають слабнути (Іван Микитенко, II, 1957, 66); Опівночі очі слабнуть, пальці умлівають, а нитку мусить [Марія] прясти дальше (Василь Стефаник, I, 1949, 223); У загальній тиші лунко відбивалися Бронкові кроки по тротуару. Ступав різкіше — відгомін зростав, тихіше — гул від кроків слабнув (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 278); І чим моє слово для тебе привабне? Ні меду, ні ласки, ні пристані тихої. Та бачу, любов твоя зовсім не слабне (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 59); Приводні паси до верстатів то слабнули, як пущені віжки, то натягувалися довідказу (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 282).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 342.