Слабко

Слабко, нар. Слабо, свободно, не тѣсно. Слабко дуже підперезала його, дитина зараз і росхристається. Ум. Слабкенько.

У сучасних словниках

СЛАБКО. Присл. до слабкий 3, 6. Розлився [звук] десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко.. й замирав десь у тихих лісових западинах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Слабко дуже підперезала його, — дитина зараз і розхристається (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 342.Коментарі (0) СЛАБКО... Перша частина складних слів, що відповідає слову слабкий у 1—4, 6 знач., напр.: слабко-зв'язаний, слабкоспресований і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 342.