Скручуватися

Словник Грінченка

Скручуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. скрути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Сворачиваться, свернуться. Дерево гадюкою скрутилось. Стор. МПр. 66. 2) Потерпѣть неудачи въ дѣлахъ, свихнуться. Хоч би я за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться, а як моя добра доля, то піду за п'яницю, то й п'яниця поправиться. Ном. № 1663. 3) Только сов. в. Околѣть, умереть. Марк. 56. 4) Только сов. в. Сойти съ ума, обезумѣть. Гріх осиковою палкою бити і скотину, і людей, бо зараз скрутиться. Чуб. І. 76. 5) Безл. Прійтись плохо, тяжело. Ей, чоловіче, скрутиться тобі! от яконом буде бить. Рудч. Ск. І. 167.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970-1980)

СКРУЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКРУТИТИСЯ, учуся, утишся, док.

1. Крутячись, звиватися. Заводить Ромко, молодий авіаконструктор, гумомотор. За кожним поворотом руки розтягається, скручуючись, резиновий шнур (Олесь Донченко, I, 1956, 74);

// Завиватися (про волосся, вуса).. Кінчики стриженого короткого вуса [у Коваля] потроху руділи й скручувались (Іван Микитенко, II, 1957, 382).

2. Згортатися трубкою, клубком, кільцем і т. ін. Щоб пояс не скручувався в трубочку і не загинався, його в'яжуть упоперек снопиком (В'язання крючком, 1957, 40); Швидко обертаються мільйони веретен,.. співаючи тихеньку пісню про те, як у цьому казковому царстві народжується чарівне плетиво синтетичних шовкових ниток, як вони перетворюються на різнобарвні полотняні ріки, що скручуються у великі сувої (Знання та праця, 9, 1965, 4); Верстат рівно шелестів металом.. Стружка скручувалась у спіраль і падала шматочками (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 35); Рубанок в його руках свистів, стружки, скрутившись в спіралі, літали 8-під його долонь (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 90);

// Засихаючи, підгинати краї (про листя, пелюстки і т. ін.). Тінь від акацій була ріденька, мерехтлива. Маленьке листя на деревах поруділо, скрутилося від спеки і пилу (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 24); Об'їдені [личинками] частинки хвої стають жовтими і скручуються, що надає ушкодженим гілкам кучерявості (Колгоспник України, 5, 1962, 40);

// Дуже згинатися, скорчуватися (перев. під дією вогню). Бомба влучила якраз всередину будинку.. Дахове залізо скручувалось.., зривалось униз (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 375); Горить і скручується у пальцях сірник (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 27); На гусениці [танка] горить і скручується обвуглене колосся пшениці (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 37).

3. Лягати, лежати, згорнувшись кільцем (перев. про повзуна). Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (Олесь Донченко, I, 1957, 41); * Образно. Вискочила [блискавка] з хмар, мов огняний змій, вмить скрутилась, ввилася, як гадина, і оперезала півнеба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 389). Скручуватися (скрутитися) в клубок (клубком, в клубочок, клубочком і т. ін.) див. клубок, клубочок.

4. Зіщулюватися, підтягаючи коліна до грудей. Скручуватися (скрутитися) в три погибелі — те саме, що Згинатися (зігнутися) в три погибелі (див. згинатися). Кому ж не вистачало місця на сидінні, примощувався під стіною, скручувався де-небудь у темному кутку в три погибелі і був щасливий (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 8).

5. тільки док. Скорчитися від болю. За таке слово, почуте колись у цьому дворі, батько міг оперезати батогом так, що аж скрутишся (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 202); Григор уперіщив [собаку] батогом, аж скрутився той (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 23).

6. тільки док., перен., розм. Бурхливо зреагувати на що-небудь, не стримуючи гніву, злості, заздрощів і т. ін. Семен мало не скрутився з нетерплячки, чекаючи, поки становий пообідає (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 125); — Писарша скрутиться од злості! — сказала Ватя (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 185); Він так може в'їсти словом якогось односельчанина, що той аж скрутиться (Михайло Стельмах, I, 1962, 234);

// вульг. Померти.

♦ Бодай (щоб і т. ін.) [же] ви скрутилися — уживається як проклін, побажання смерті, загибелі кому-небудь. — Гей! соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111).

7. Змінювати напрямок свого плину, пролягання (про річку, дорогу і т. ін.);

// безос. Минули [подорожні] кілька хат.. Коло хати, де жінка пасла овечку, скручувалось доріжкою вгору (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154);

// розм. Перевертатися, перехилятися набік. Скрутився [літак] на крило і приземлився догори дригом (Юрій Яновський, I, 1954, 54);

// перен., розм. Змінюватися на гірше, перетворюватися на щось небажане. Геройство Процеве скрутилось йому в біду (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 157); Скрутився тепер світ та й годі... (Михайло Стельмах, I, 1962, 602);

// тільки док., перен., розм. Зазнати невдачі у справах. Хоч би я за пана пішла, як моя доля така, то й пан скрутиться; а як моя добра доля, то пійду [піду] за п'яницю, то й п'яниця поправиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 182).

8. тільки док., перен., розм. Втратити розум, збожеволіти. [Гаврило:] Зовсім скрутився Хома: зробив собі з нитки вудку, пішов до річки, став над ополонкою, я гукаю, щоб ішов робить, а він рукою маха (Марко Кропивницький, IV, 1959, 152); Засумувала панночка, аж змарніла і зблідла. Стара зовсім скрутилась, — не зна далі, на яку ступити (Марко Вовчок, I, 1955, 114); Тепер Турові речі за вечерею не здавались уже Петру жартами: мабуть, справді скрутивсь од жиру запорожець (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 100). ♦ З глузду скрутитися див. глузд.

9. тільки док., безос., перен., розм. Статися (про щось небажане, неприємне). — Ось їй треба дякувати. А то — скрутилося б нам... Насте!.. Насте!.. — озирнувся він, шукаючи очима дівчину (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1951, 107). ♦ [І] скрутилося (скрутиться) і (та) змололося (змелеться): а) (що) що-небудь швидко сталося (станеться), відбулося (відбудеться). — Можна нам ненадовго до вас податися?.. — Можна, звичайно, можна, три кімнати порожні стоять... Це не проблема. Надто поспішно все вирішуєте, от де заковика. За одну мить і скрутилося і вмололося (Вадим Собко, Справа.., 1959, 288); б) (кому) комусь дісталося (дістанеться) за яку-небудь провину. — Петре! — кажу я, — гляди лишень, щоб тобі не скрутилось та не змололось за цю кукурудзу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 281); Вона назад Уже тікати хоче, Та бджоли жалять І шпигають в очі.. Аж тут Свині Скрутилось І змололось (Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 93); Кому (комусь) скрутиться, а кому (мені, тобі і т. ін.) змелеться — один винен, а відповідати доведеться іншому. [Соцький:] Та вже я почуваю, що буде мені морда бита, мовляв: кому-кому скрутиться, а мені змелеться (Марко Кропивницький, II, 1958, 487); [Федора (стурбовано):] О, це мені знову напасть, кому скрутиться, а Федорі змелеться! (Степан Васильченко, III, 1960, 146); Присутні в кузні зрозуміли, що назріває халепа, і всі запитально глянули на старого Перегуду.. Найбільше непокоївся Терешко Контуш. «Кому скрутиться, а мені змелеться», — думав він (Арсен Іщук. Вербівчани, 1961, 89); Не змелється, то скрутиться — хоч так, хоч інакше; щось та буде. — Та ти не журися, Лесю, — веселіше заговорив Петро Антонович, помітивши доччин смуток. — Якось воно буде. Не змелеться, то скрутиться... (Микола Олійник, Леся, 1960, 136).

10. тільки недок. Пас. до скручувати 1, 2, 4.

Ілюстрації

Джерела та література

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1958—1959 (перевиданий).