Сквапливо

Сквапливо, нар. Те саме, що квапливий. Суд сквапливий рідко буває справедливий (Номис, 1864, № 7379); Розв'язував [Марусяк] сплутані ноги Марусі, виймав шмату з рота. Рухи були якісь сквапливі. Щось смикало його (Гнат Хоткевич, II, 1966, 250); [Наталя:] Я не хочу [виходити заміж]... мене ніхто не може присилувати. .. [Золотницький:] Надто вимовна і до суперечності скваплива зробилася! (Борис Грінченко, II, 1963, 548).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 257..