Скаженіти

Скажені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Бѣсноваться. Гамалію, серце мліє, Скутарь скаженіє. Шевч. Чого ти зараз скаженієш, як п’яний?

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СКАЖЕНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Втрачаючи самовладання, ставати несамовитим, нестямним. — Мені дух забивав. Я скаженію, я навіснію од кохання, — сказала вона (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 243); Залізні руки схопили селянина за горло. — Задушу, старцюго проклятий, — прохрипів, скаженіючи, Левко (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 138); // Дуже збуджуватися, лякаючись і т. ін. (про тварин). Скаженіючи, шарахав [кінь] туди й сюди, не бачачи нічого, спотикався (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 55). 2. Біснуватися від злості; лютувати. [Дрейсігер:] Та йди ж, чого стовбичиш!? (Чутно, як грюкають у двері). Хіба ж ти не чуєш, як тая наволоч скаженів? (Леся Українка, IV, 1954, 243); Стражники скаженіли, але нічого не могли вдіяти (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 97); Ворог скаженів, розгніваний мужністю прикордонників, і кидав проти застави все нові сили (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 36). 3. перен. Досягати найвищого ступеня інтенсивності (про вітер, хуртовину і т. ін.); бушувати. Ревла, скаженіла хуртовина в степу (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 125); // Лютувати (про мороз). Надворі тихо, холодно; мороз скаженів (Панас Мирний, II, 1949, 205); Чи ще зима не досить наглумилась? Чи ще морози будуть скаженіти? (Володимир Самійленко, I, 1958, 116). 4. Ставати скаженішим (див. скажений 2, 3). Обличчя німця зробилося лютим, він ліз на Гаврила з автоматом, штрикав дулом, очі його щосекунди скаженіли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 399); Каламутне море скаженіло. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392); Море скаженіє з кожною хвилиною дужче й дужче (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 151). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 239. СКАЖЕ́НИЙ, а, е. 1. Хворий на сказ; який сказився. Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362); Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: — Бийте її, бийте, вона скажена! (Петро Панч, В дорозі, 1959, 174); Скажений вовк; * У порівняннях. Як скажений звір, що боїться води,.. Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309); // рідко. Який має психічний розлад; божевільний. — Нехай він буде в нас скажений, — се безпечніше; а то всіх засудять... погинемо, як гуси.. Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Марко Вовчок, I, 1955, 177); // у знач. ім. скажений, ного, чол.; скажена, ної, жін. Хвора на сказ або божевільна людина (уживається перев. як лайка). [Темничний вартовий:] Що тут у вас? (До Нартала). Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо? Проклята почваро! (Леся Українка, II, 1951, 429); — Ану, каже, де та скажена? — Се на мене так (Панас Мирний, I, 1954, 84); Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скажені!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 375); З-під рук у батька вхопила [дочка] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати.. вії. — Скажена! Він відняв ножиці, дав запотиличника (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 65); * У порівняннях. Вже коренив-коренив [Халявський], вичитував-вичитував, аж піна йому з рота б'є, мов у скаженого... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 208); Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє; Розхристана, боса, 3 рота піна; мов скажена, Рве на собі коси (Тарас Шевченко, I, 1963, 161). ♦ Боятися, як скаженого (скаженої) собаки див. собака; Скажена собака — уживається як лайка. [Самрось:] А бодай ти не діждала, щоб я об тебе паскудив руки на перший день великодня. [Зінька:] Харцизе, скажена собако! (Марко Кропивницький, II, 1958, 30); — Справники — це ж собаки скажені, а не люди. Роздягне і в холодну посадовить, а то ще й батогів надає (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 210). 2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний. — Ще й уранці навідувався скажений становий. Сиди, Миколо, нишком, доки, вони поїдуть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 237); Краще приховати від скаженого Гесслера цей бунт, а потім вона рознюхає, хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає непокірних (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 196); // Який перебуває у стані несамовитості, шаленства. Роман лютий та скажений, проклинаючи брата, вибіг від пана Янковського (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106); Кинувся тікати [Марко], але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (Іван Микитенко, II, 1957, 345); // Який виражає несамовитість, шаленство. Вона з жахом втопила очі в налиті кров'ю скажені чоловікові баньки, що дивились на неї з-за каменя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401); // Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний. [Сербин:] Вона така скажена дівка, що і ціле пекло не вдержить її, коли що задумала (Степан Васильченко, III, 1960, 23); // Баский, гарячий (про коня). Сум. Безнадійність. Руїни. Наче з далеких країв налетіли Гунни на конях скажених своїх (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 228); З валки й собі помітили коляску із скаженими кіньми (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 122). 3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву. Не осуд, а тільки гаряче захоплення викликали серед юнкерів.. його суворі заходи проти п'янства.. і навіть його відоме всій армії скажене наполеонівське честолюбство (Олесь Гончар, II, 1959, 207); // Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.). Коли б не та скажена нудьга, то ледве чи вдалося б найти в нашім краю щасливішої людини від о. Матчука (Лесь Мартович, Тв., 1954, 226); Знову скажений біль захолодив мозок, Я чую, як я по-звірячому кричу (Юрій Яновський, II, 1958, 128); Горпина ще раз смикнула Коржа і в ту ж мить відскочила, побачивши, як скажена лють спотворила його риси (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 21); // Дуже швидкий. Скаженим галопом мчали верхівці (Юрій Яновський, II, 1958, 240); На ній [кінострічці] все заметушилося в скаженому темпі (Терень Масенко, Роман.., 1970, 253); // Рвучкий (про вітер). Василько біг степом, захлинаючись від скаженого вітру, що валив його з ніг (Василь Кучер, Вогник, 1952, 18); // Нестерпний (про холод, спеку та ін.). — Куди ти знявся по такому скаженому холоду?.. (Панас Мирний, IV, 1955, 305); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка, V, 1956, 149); // З великими морозами; лютий (про зиму). Зима була скажена. Горобці на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112); // Бурхливий (про море); // Міцний (про тютюн). Закурив [Тихін] і затягся жадібно скаженим самосадом (Андрій Головко, II, 1957, 117); // Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін. [Павло (говорить по телефону):] Лежу, Сергію Сергійовичу, лежу вже шостий день, так насточортіло... Що лікарі, коли серце здало? Цей місяць для мене був просто скажений (Олександр Корнійчук, II, 1955, 149); // Неймовірний, дивовижний. — То й цур йому. Нехай блукав, Дурний свій розум проклинав, На старість учиця [вчиться] брехать, А ми не будемо читать Його скаженої брехні (Тарас Шевченко, II, 1953, 410); Скажену пам'ять мав його батько: гендлюючи або вибираючи для салотопки щоярмарку десятки свиней, запам'ятовував і масть, і ціну, і навіть ґандж кожної (Михайло Стельмах, I, 1962, 23); Мурашко назвав скажену цифру (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 277). ♦ Мов (як і т. ін.) скажений: а) не здатний контролювати свої вчинки, дії. Бонковський, мов скажений, повернув коня назад і прискакав в Вільшаницю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 171); Хоть стріляй, хоть рубай, лізуть [низовики], наче скажені (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 175); б) уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності якоїсь дії, сили її вияву. Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Іван Франко, II, 1950, 34); Віз підскакує, як скажений; колеса стрибають по камінні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 400); Мотор заревів, як скажений, машина рвонула з місця повним ходом (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 279); Скажена ціна — надзвичайно висока ціна. Анастасія Петрівна спочатку смертельно перелякалася, а потім заломила за постій скажену ціну (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 129); Скажене молоко, жарт. — про горілку. Першим осоловів волосний старшина.., скаженого молока лишилося підходяще (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 7); Скажені гроші — дуже велика сума грошей. — Панове громадо! — казав Джеря людям. — ..За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Він не капіталіст, щоб платити такі скажені гроші за фунт помідорів (Іван Багмут, Опов., 1959, 92). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 238.

Публічний електронний тлумачний словник сучасної української мови

СКАЖЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Втрачаючи самовладання, ставати несамовитим, нестямним. — Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання,— сказала вона (Н.-Лев., IV, 1956, 243); Залізні руки схопили селянина за горло. — Задушу, старцюго проклятий,— прохрипів, скаженіючи, Левко (Цюпа, Назустріч.., 1958, 138); // Дуже збуджуватися, лякаючись і т. ін. (про тварин). Скаженіючи, шарахав [кінь] туди й сюди, не бачачи нічого, спотикався (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 55).

2. Біснуватися від злості; лютувати. [Дрейсігер:] Та йди ж, чого стовбичиш!? (Чутно, як грюкають у двері). Хіба ж ти не чуєш, як тая наволоч скаженіє? (Л. Укр., IV, 1954, 243); Стражники скаженіли, але нічого не могли вдіяти (Гончар, Таврія, 1952, 97); Ворог скаженів, розгніваний мужністю прикордонників, і кидав проти застави все нові сили (Збан., Між.. людьми, 1955, 36).

3. перен. Досягати найвищого ступеня інтенсивності (про вітер, хуртовину і т. ін.); бушувати. Ревла, скаженіла хуртовина в степу (Цюпа, Грози.., 1961, 125); // Лютувати (про мороз). Надворі тихо, холодно; мороз скаженів (Мирний, II, 1949, 205); Чи ще зима не досить наглумилась? Чи ще морози будуть скаженіти? (Сам., І, 1958, 116).

4. Ставати скаженішим (див. скаже́ний 2, 3). Обличчя німця зробилося лютим, він ліз на Гаврила з автоматом, штрикав дулом, очі його щосекунди скаженіли (Тют., Вир, 1964, 399); Каламутне море скаженіло. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі (Коцюб., I, 1955, 392); Море скаженіє з кожною хвилиною дужче й дужче (Донч., Вибр., 1948, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 239.

Всесвітній словник української мови

Інфінітив скажені́ти

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа скажені́ймо 2 особа скажені́й скажені́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа скажені́тиму скажені́тимемо, скажені́тимем 2 особа скажені́тимеш скажені́тимете 3 особа скажені́тиме скажені́тимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа скажені́ю скажені́ємо, скажені́єм 2 особа скажені́єш скажені́єте 3 особа скажені́є скажені́ють Активний дієприкметник

Дієприслівник скажені́ючи МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. скажені́в скажені́ли жін. р. скажені́ла сер. р. скажені́ло Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник скажені́вши

Словник синонімів

БОЖЕВО́ЛІТИ (ставати психічним хворим; узагалі втрачати здоровий глузд), БЕЗУ́МІТИрідко; НАВІСНІ́ТИпідсил.,СКАЖЕНІ́ТИпідсил., ШАЛЕНІ́ТИпідсил.,ШАЛІ́ТИпідсил.,НАВІЖЕНІ́ТИпідсил., рідше (втрачати розум, здоровий глузд). "Невже те все видалось мені? А може, я божеволію? з’явилася раптом думка (А. Шиян); Батареї без угаву молотили по них [дотах], осліплюючи і оглушуючи методичним вогнем гарнізони, що божеволіли в тих залізобетонних черепах (О. Гончар); Нещасний хлопець безумів зо страху (І. Франко); - Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, - сказала вона (І. Нечуй-Левицький); Шаленіючи з жаху, присів [Фред] під якимсь обпаленим кущем і тут знову помітив біля себе Руді (В. Козаченко). - Пор. здурі́ти, збожево́літи. БУШУВА́ТИ (про стихійні явища - діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИрідше,БІСИ́ТИСЯпідсил.,БІСНУВА́ТИСЯпідсил.,ЛЮТУВА́ТИпідсил.,ЛЮТУВА́ТИСЯпідсил.розм., ЛЮТИ́ТИСЯпідсил.розм., НАВІСНІ́ТИпідсил.,СКАЖЕНІ́ТИпідсил.,ШАЛЕНІ́ТИпідсил.,ШАЛІ́ТИпідсил.,САТАНІ́ТИпідсил.розм.,БУ́ЙСТВУВАТИпідсил.рідко,БУРХОТА́ТИ[БУРХОТІ́ТИ]підсил.рідко,ЯРИ́ТИСЯпідсил.рідко,ЯРІ́ТИпідсил.рідко,ШПУВА́ТИдіал.А за вікном надворі бушує й казиться ніч - хуртовина (А. Головко); Далеко внизу, біля підніжжя скелі, бурхали розгнівані хвилі (О. Донченко); Вирували вітри, ламали дерева, збивали молодий плід в садах (К. Гордієнко); Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Я. Гримайло); А надворі бісилась метелиця (Є. Кравченко); І роздиралася паща землі, вогонь вилітав і лизав це небо; поплавлені метали бризкали до хмар, ревли й біснувалися - так творилася Чорногора (Г. Хоткевич); Море лютує, стогне, сатаніє, зловтішно регоче (Д. Ткач); А нехай би море і як хвилювало і лютилося, ти пам’ятай, - вихрі в душі бувають іноді для нас тисячу раз тяжчі й грізніші, як море (О. Кобилянська); А хвиля бушувала й навісніла (В. Кучер); Голосніше шумів та скаженів Ненаситець по скелях, радіючи, здається, потонулими вчора жертвами і ждучи нових (Ю. Опільський); А степ не на жарт розгнівився, розбушувався, шаленіє та вибухає вихорами, ураганами без краю, без кінця! (Т. Масенко); Вітрів призначення - шаліти, рвати, Хилити в полі вікові дуби (Л. Первомайський); За вікнами, як і звечора, бурхотів степовий вітер, скавулив і бився (Г. Коцюба). - Пор. 1. вирува́ти. I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ’Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ’ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ, САТАНІ́ТИрозм.,ЯРИ́ТИСЯрозм.,ЯРІ́ТИрозм.,ЯРУВА́ТИрозм.,РЕШЕТИ́ТИСЯрозм.,БІСИ́ТИСЯрозм. рідше,МОРДУВА́ТИСЯрозм. рідше,ПАСІЮВА́ТИдіал. - Док.: розлютува́тися, розлюти́тися, роз’я́три́тися, озвірі́ти, розходи́тися, оскажені́ти, ошалені́ти, ошалі́ти, роз’яри́тися, осатані́ти, посатані́ти. Шовкун лютував, він не міг спокійно зносити того, що говорилося сьогодні з трибуни про Максюту (Д. Бедзик); Він лютився та трохи не бив сам себе, а при тім і директорові чимало прокльонів дісталось (Лесь Мартович); Я лютувавсь не менш за негоду, і хоч сьогодні втихомирилось надворі, навіть одлига, а в серці мому таки лишився жаль - за втраченим часом (М. Коцюбинський); Такий був [Данило] яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок); - Я теж біснувався з його зухвальства. Ми мало не зчепилися (Я. Баш); Павло знімає зі спини [Хоми] чувал, .. половину відсипає. - Що ти, Павле, навіщо? - метушиться Хома. - Неси, кажу, - раптом звіріє Павло (Григорій Тютюнник); - Ти відчинила [кватирку]? - раптом озвіріла матушка Раїса (О. Донченко); Свекруха розсердилася, розходилася, нагримала на Якова, що жінці потурає (К. Гордієнко); Він [комендант міста Первомайська] лютував, скаженів, розстрілюючи і вішаючи особливо люто і нещадно (В. Козаченко); Коли справа доходить до колгоспів, тут угорець упинається, як віл. Тоді Хома шаленіє (О. Гончар); Він спалахує гнівом, шаліє (К. Гордієнко); Роз’ярився [Турн] і без пощади всіх косив (І. Котляревський); Олександра сатаніла. Її дратувало мовчання Настине (М. Коцюбинський); - Пригадуєте, як він посатанів, коли побачив вас? - розсміявся Суботін (Я. Баш); Простесенько к Палланту мчиться [Турн], Зубами скреготить, яриться (І. Котляревський); Оце тобі, враже, остання хвилина! Хотів нас загарбать? Не дуже ярій (П. Тичина); Потім ярує [Турн] од досади, Виводить військо із засади І гору покида, і ліс (І. Котляревський); Довго Яким решетився, кричав аж охрип (С. Ковалів); Дівчата мовби веселіли з того, як бісився Нестір (К. Гордієнко); Мордується, мов скажена пані (прислів’я); Колгоспники й трактористи насідають на Журяка, а Проць просто аж пасіює (В. Бабляк). - Пор. I. се́рдитися.

Ілюстрації