Сивіти

Си́віти, -вію, -єш, гл. Сѣдѣть. У школі мучилось, росло, у школі й сивіть почало. Шевч.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Цікаво знати

Сучасні словники

Сивіти . Академічний тлумачний словник

СИВІТИ, сивію, сивієш, недок.

1. Ставати, робитися сивим (у 1—3 знач.). Старий батько сивіє (Марко Вовчок, І, 1955, 234); Вона [мати] сивіла в той тривожний рік, Як з війни чекали дужих і калік (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 205); // Ставати старішим. І Настя і Яків уже почала сивіти — гнутися (Панас Мирний, IV, 1955, 114); Я весні складаю пісню цю мою. Деревам зеленим, росяним квіткам, юності прекрасній, хоч сивію сам (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 209). 2. тільки сивіти, їє. Виділятися, виднітися своїм сивим кольором. По вигону сивів роса (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 157); За озером, де починався степ, сивіла ковила на обрії (ільч., Козацьк. роду.., 1958, 378); Он вони — рідні Карпати! Синіють, сивіють удалині (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 26); Вилискувала зброя, і матово сивіли шоломи солдатів (Юрій Смолич, Прекр. катастр., 1956, 374); // безос. Від цигаркового диму в кімнаті аж сивіло (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 133); * Образно. Будуть дні.. сивіть, мов осокори (Юрій Яновський, V, 1959, 77).

Сивіти . Орфографічний словник української мови

СИВІТИ

си́ві́ти 1

дієслово недоконаного виду про людину

си́віти 2

дієслово недоконаного виду сіріти

Сивіти . Словник синонімів

СИВІТИ

о. братися молоком; (вдалині) бовваніти, мріти, синіти; П. старіти.

Сивіти . Українсько-російський словник СИВІТИ

1) седеть; разг. сиветь

2) (только сивіти: выделяться серым цветом, виднеться) сереть, сереться разг.; седеть

Сивіти . Фразеологічний словник української мови

СИВІТИ

си́ві́ти (сиді́ти) / поси́ві́ти (заси́дітися) в дівка́х (ді́вкою, в пере́ста́рках і т. ін.). Довго не виходити заміж або зовсім не бути заміжньою. В дівках сиділа — плакала, заміж вийшла — вити стала (Укр.. присл..); Свати раз на віку приходять. І кожній матері радість, бо не хочеться ж, щоб дочка в перестарках сиділа і долю свою кляла (М. Зарудний); (Горпина:) Тисячі та сотні ніколи в дівках не посивіють... Повиходять швиденько (І. Нечуй-Левицький); — Їй одна доля: у наймах. Думаєш — возьме (візьме) хто бідну? Посивіє дівкою (М. Коцюбинський); — І не говоріть мені, мамо, не хочу. Краще вже й посивіти дівкою (П. Козланюк).