Сердечко

Сердечко, -ка, с. Ум. отъ серце.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЕ́РДЕ́ЧКО, а, сер. 1. Зменш.-пестл. до серце 1—3. Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б'ється, І рученьки, і ніженьки тремтять (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 160); Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля (Панас Мирний, I, 1949, 211); — Сестрице Катрусюі сердечко! чого ви сумуєте? (Марко Вовчок, I, 1955, 93); Горобець маленький, а сердечко має (Номис, 1864, № 3323); // перен. Предмет, річ і т. ін., що має форму серця. Поміж молодою травою, наче хто росою бризнув, ряст цвіли білі квіти, темніли сердечка дикого часнику (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 471); // Коханий або кохана, Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (Народна лірика, 1956, 194).

Рот (ротик) сердечком — рот, що формою нагадує серце. Личко повне і рум'яне,.. Ротик сердечком, одкритий, І чудові білі зуби (Леся Українка, IV, 1954, 173).

2. Середина, внутрішня частина якогось предмета; // Графітний стержень олівця; осердя. У правій руці Романа Петровича забігала тоді по полотні якась чи то вуглина, чи оголене сердечко якогось темного олівця (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 75). 3. Внутрішня частина стебла, стовбура або кореня рослин; серцевина. Старе грушеве дерево.. Сучки світяться круглими сердечками (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 205); З хвороб, спричинюваних несприятливими умовами середовища, буряки уражує гниль сердечка (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 182). 4. Верхівкова брунька у трав'янистих рослин. Розсаду [суниць] садять на таку глибину, на якій вона росла на маточній ділянці, причому стежать, щоб сердечка не були присипані землею (Садівництво і ягідництво, 1957, 249). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 130.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Сердечко, -ка, с. Ум. отъ серце.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СЕРДЕ́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до се́рце 1-3. Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б’ється, І рученьки, і ніженьки тремтять (Гл., Вибр., 1951, 160); Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля(Мирний, І, 1949, 211); — Сестрице Катрусю! сердечко! чого ви сумуєте? (Вовчок, І, 1955, 93); Горобець маленький, а сердечко має (Номис, 1864, № 3323); // перен. Предмет, річ і т. ін., що має форму серця. Поміж молодою травою, наче хто росою бризнув, рясно цвіли білі квіти, темніли сердечка дикого часнику (Стельмах, На.. землі, 1949, 471); // Коханий або кохана. Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (Нар. лірика, 1956, 194). Рот (ро́тик) серде́чком — рот, що формою нагадує серце. Личко повне і рум’яне,.. Ротик сердечком, одкритий, І чудові білі зуби (Л. Укр., IV, 1954, 173). 2. Середина, внутрішня частина якогось предмета; // Графітний стержень олівця; осердя. У правій руці Романа Петровича забігала тоді по полотні якась чи то вуглина, чи оголене сердечко якогось темного олівця (Коз., Сальвія, 1959, 75). 3. Внутрішня частина стебла, стовбура або кореня рослин; серцевина. Старе грушеве дерево.. Сучки світяться круглими сердечками (Гуц., З горіха.., 1967, 205); З хвороб, спричинюваних несприятливими умовами середовища, буряки уражує гниль сердечка (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 182). 4. Верхівкова брунька у трав’янистих рослин. Розсаду [суниць] садять на таку глибину, на якій вона росла на маточній ділянці, причому стежать, щоб сердечка не були присипані землею (Сад. і ягідн., 1957, 249). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 130.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

СЕРДЕ́ЧКО, сердечка, мн. сердечки, сердечек, сердечкам, ср. уменьш.-ласк. к сердце во всех знач., кроме 5. Ёкнуло сердечко. «Знать, забило сердечко тревогу - всё лицо твое вспыхнуло вдруг.» Некрасов. ❖ Губы сердечком (разг. шутл.) - кокетливо или жеманно сложенные, подобранные губы. «На ходу онскладывал большие губы сердечком и тихо посвистывал какую-то песню.» Максим Горький.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940. СЕРДЕ́ЧКО -а; мн. род. -чек, дат. -чкам; ср. 1. Ласк. = Се́рдце (1, 3 зн.). Как с.? - Пошаливает. Ишь, как с. бьётся. Чует с. недоброе. 2. О том, что имеет форму сердца. С. берёзового листа. Заколоть чёлку сердечком (заколкой такой формы). Вышить в уголке платка сердечко. В ушах клипсы-сердечки. По белому полю красные и золотые сердечки(о материале, ткани). 3. Ласковое обращение к любимому, любимой; милый, дорогой. Аннушка, с. моё! 4. Разг. Срединная, внутренняя часть чего-л. (обычно каких-л. устройств). Зачем с. у замка выломал? С. пламени (нижняя часть, основание). 5. = Сердцеви́на (2 зн.). Вынуть из яблока с. и засыпать сахаром. 6. Ботан. Верхушечная почка молодых травянистых растений. ◁ Серде́чком. I. в зн. нареч. Подобно сердечку (2 зн.). Губы с. (жеманно подобранные). Сложить губки с. II. неизм.; в зн. прил. В форме сердечка (2 зн.). Медальон с.

Энциклопедический словарь. 2009.

Ілюстрації