Селище

Селище, -ща, с. 1) Селеніе. Веселі селища в гаях. Шевч. 2) Мѣсто, гдѣ было село. На селищі найшов шага. Канев. у. Викликали чамбули гординські і робили селищами села українські. К. Дз. 68.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЕЛИЩЕ, -а, сер.

1. Населений пункт у сільській місцевості; село. Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях, Могили-гори на степах — І веселенько заспіваєм... (Тарас Шевченко, II, 1963, 424); Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь, Вже погас у попелищі Наш нічний огонь (Іван Франко, XIII, 1954, 179); На значній віддалі від шосе Брянський і Черниш помітили дахи гірського селища (Олесь Гончар, III, 1959, 89).

// Місце розташування кочівників, будівельних загонів, розвідувальних партій і т. ін. У пишній зелені луків за чверть години виросло селище з легких юрт (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 113); Для вивчення Антарктики Радянський уряд організував там добре устатковану станцію, де за короткий строк виросло ціле селище «Мирний» (Наука і життя, 8, 1956, 24).

2. Населений пункт міського типу, розташований поблизу міста або фабрики, заводу тощо. Було вже нерано. Селище тонуло в темряві. Тільки шахта і естакада рясно світилися вогнями (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 215); Поблизу тісно скупчились хатки старого робітничого селища (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 5); На місці сучасних сіл поступово створюватимуться впорядковані селища міського типу, в яких використовуватимуться досягнення сучасного комунального і культурно-побутового обслуговування (Комуніст України, 1, 1968, 26).

3. архл. Залишки стародавнього неукріпленого поселення. У зв'язку з рухом сарматів на захід привертають увагу городища і селища нижнього Дніпра (Археологія, VIII, 1953, 63).

4. у знач. ім. вірні, них, мн., рел. Про людей, які неухильно дотримуються догматів якоїсь віри, релігії; правовірні. [Прісцілла:] Не можна, друже, нам, християнам, слухати прохання [не ходити на зібрання], бо то ж інакше половина вірних одкинутися мусила б од віри (Леся Українка, II, 1951, 381); На небі, кажуть папи, для вірних, для римо-католиків — самий рай... (Остап Вишня, I, 1956, 456).

5.рідко. Місце, де колись було село. Як ото пройшла чутка по всій Україні, по Волині і Подолії, що Палій скликав людей на старі українські селища, то і посунулись до Хвастова [Фастова] люди з усіх усюд (Данило Мордовець, I, 1958, 135).

Орфографічний словник української мови

Се́лище - іменник середнього роду.

Словник синонімів Полюги

СЕЛИЩЕ- СЕЛО; (міського типу) СОВ. поселення, оселя, виселок.

Іноземні словники

Украинско-русский словарь

селище, -а, поселок, деревушка, поселение, селение, селище, деревня, село

Онлайн-словник українсько-англійський ABBYY Lingvo

Селище - settlement; (село) village.

Ілюстрації

ЦЕ ЦІКАВО!

СЕЛИЩЕ 10 ТИСЯЧ МЕРЦІВ

В горах Кавказу є селище Дарговс, північна Осетія. В найкрасивішому та мальовничому місці знаходяться 96 склепів. Все відкрито, немає ніяких перепон, тільки не варто забувати про те, що відтуди ніхто не повертався. Так, принаймні, свідчать перекази. Місцеве населення туди не заходить. Про найбільший некрополь Кавказу достовірної інформації немає ні в кого.

«Місто мертвих» не цікавило нікого аж до радянського часу. Дослідження цього місця вперше проводилося в 60-х роках. Зі збережених даних стало відомо про те, що обстеживши один зі склепів, археологи виявили 95 черепів. Місцеві жителі розповідають легенди про те, що тіла були, як живі. Деякі музеї зберігають деякі деталі одягу з цього місця. Варто відзначити, що збереглися вони практично ідеально. Так відбувалося через спеціальні будови склепів, в них особлива вентиляція і спеціальний мікроклімат. Це і впливає на природну муміфікацію трупів.

Склепи будувалися індивідуально для певного класу людей, багатих людей. Один склеп належав одній з знатних сімей. Вони будувалися із спеціального розчину, дуже міцного. В нього додавали сметану, пташині яйця і молоко. Завдяки таким добавкам склепи дуже добре збереглися до наших днів. За часів «Чорної смерті» (чуми) в це місце приходили хворі й чекали своєї години. Рідні носили вмираючим продовольчі товари та воду.

Найдивовижніше, що більше ніхто, жоден народ, не використав такий спосіб поховання померлих. Може бути, в цьому криється якийсь зв’язок з античними міфами про річку Стікс. А можливо, це всього лише якийсь древній культ.

Один місцевий житель повідав легенду про те, як багато років тому джигіти під час походу взяли в полон одну дівчину. Її краса була невимовна, з нею ніхто не йшов у порівнянні. Усі чоловіки мріяли взяти її в дружини. Суперники вбивали один одного, якщо хтось ставав на шляху. Так тривати більше не могло, і чоловіки прийняли рішення: вони відправилися до своїх старійшин, щоб ті всією радою вирішили, кому дістанеться дівчина в дружини. Однак старці теж піддалися чарам красуні, вони стали бранцями її неземної краси. Вони стали теж бажати її, не дивлячись, що всі вони були вельми немолоді. Стали старійшини всіляко привертати увагу дівчини, позбулися розуму. Три дні було витрачено, вирішували, що ж з нею все-таки зробити, і як правильно вчинити, але рішення так і не знайшли. Якщо ж віддати її комусь одному, то ревнивці почнуть вбивати один одного. Якщо просто відпустити на всі чотири сторони — всі джигіти підуть за нею слідом. У зв’язку з цим вони прийняли рішення, що померти повинна вона. Відразу після того, як остання крапля життя покинула прекрасну дівчину, страшне прокляття наздогнало місцевих жителів. Від їхніх кісток стали відпадати шматки плоті. Люди стали шукати порятунку в сусідніх аулах, але від прокляття не вдалося врятуватися все одно. Тих людей, які наприкінці кінцем вмирали, стали закопувати в землю, але матінка-земля відмовлялася приймати їх тлінні тіла і виштовхувала кістки на поверхню. Після цього люди стали обкладати останки покійних камінням. Саме так, за легендою, і почало з’являтися «Місто мертвих».