Світлий

Світлий, -а, -е. 1) Свѣтлый, ясный. Да нема цвіту світленького над маківку. Чуб. V. 439. 2) Світле око. См. Око. 3) — тиждень. Недѣля Христова Воскресенія. МУЕ. III. 45. Ум. Світленький, світлесенький.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВІ́ТЛИЙ, а, е.

1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Марко Вовчок, I, 1955, 309).

2. Добре освітлений, наповнений світлом. День був такий світлий, такий чистий. В заморожені вікна лилося стільки сонця, що кришталеві квітки на шибках миготіли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 522); Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвічувала наскрізь, як синій коштовний камінь чистої води (Олесь Гончар, III, 1959, 104); Світлий ранок, сповнений золотосяйного сонячного тепла, хутенько звів приятелів з постелей (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 300); // Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). Дарма що живе він внизу дому; дарма що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43); Дві світлих кімнати, і обидві вікнами виходять у сад (Яків Баш, Вибр., 1948, 68).

3. Не темного кольору. Світлішає небо. Ширшає світ. Хорлів ще не видно, тільки вершечки тополь з'явились на світлому тлі неба (Олесь Гончар, II, 1959, 45); У білому вбранні на білій постелі на фоні світлої стіни сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля (Олександр Довженко, I, 1958, 111); // Менш насичений порівняно з основним кольором. Недалеко від перемілу, що хвилясто просвічувався світлою жовтизною, поставили ятері (Михайло Стельмах, II, 1962, 186).

4. Чистий, прозорий (про рідину, скло і т. ін.). Сула повільно котить світлу тиху воду (Леонід Первомайський, II, 1948, 173); Яка ж бо ти [волошка] люба в вінку, Що обвиває голівку палку,.. Як ти, поставлена в світлий кришталь, Будиш у серці і радість, і жаль! (Максим Рильський, III, 1961, 179); // Високий, ясний, чистого тембру (про голос, звуки і т. ін.). Світлі звуки скрипки.

5. перен. Нічим не засмучений; радісний, щасливий. Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Леся Українка, III, 1952, 590); Померкли на мить юні, світлі його марева (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 19); // Приємний, радісний (про почуття, настрій). Світлою радістю повниться серце моє (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 3); В Андрія був такий світлий настрій, що це одразу передалось і Батуріну (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 236); // у знач. ім. світле, лого, сер. Приємне, радісне почуття, радісний настрій. В сільській.. школі минула для Світлани перша радісна трудова зима.. Тепер все те світле десь у минулому (Олесь Гончар, II, 1959, 96); // Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло). У вечері уявляла собі Маруся це лице. Таке одухотворене мусить воно бути, світле (Гнат Хоткевич, II, 1966, 251); Стояли мовчазні навколо, Лиш вітер розвівав чуби. І виступив кобзар з юрби, Підвівши вгору світле чоло (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 28); // Неглибокий за ступенем вияву; легкий. В піснях — дівоча світла туга І вільний помах косаря (Максим Рильський, III, 1961, 89); Янош їде і час від часу всміхається, повитий якоюсь світлою задумою (Олесь Гончар, II, 1959, 69).

6. перен. Нічим не затьмарений; спокійний. Валентина.. пішла до дверей ґанку. Вона встигла зирнути на нас світлими очима, що в них були скупчені ласка, замирення і тверда рішучість (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 94); // Який виражає умиротвореність, заспокоєність, упокорення. Підвели його й поставили перед Галею. Вона як вздріла — всміхнулася, — дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Марко Вовчок, I, 1955, 157).

7. перен. Який має високі моральні якості; благородний. [Роман:] Яка щира у батька душа, яка світла! (Марко Кропивницький, II, 1958, 31); Я незвичайно люблю і поважаю оту світлу людину [І. Франка] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); З усіх своїх друзів Віталій не знає людини більш життєрадісної, людини такої чистої і світлої душі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 41); // у знач. ім. світле, лого, сер. Символ істини, розуму, освіти або радості, щастя. Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Точиться безупинна світова боротьба носіїв світлого з темними силами зла (Терень Масенко, Роман.., 1970, 352); // Який виражає чистоту, щирість почуттів, прагнень. Вітер лютішає знов, — Дужча від чорного страху Світла до мами любов (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 216). ♦ Світла пам'ять див. пам'ять; Світле око див. око 1.

8. перен. Ясний, логічний, чіткий (про розум, думки і т. ін.). Як криниця і небо, і зорі Відбива на перловому дні, Так слова твої чесную душу, Світлий ум виявляли мені (Іван Франко, X, 1954, 401); — Свідомість моя світла, думки могутні — я комуніст (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 195). ♦ Світла голова: а) (у кого) розумна голова. [Ромодан:] Коли б я не знав, яка світла голова в тебе. Що з тобою сталось?.. Тебе ж уся Україна знала! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 319); — До чого ж у вас мудра та світла голова! — Може, ви трохи й переоцінюєте мої якості, але знаходитеся близько до істини, — вклонився їй Мокроступ (Микола Ю. Тарновський, Як на.. ниві, 1958, 104); б) (хто) розумна людина. Світла голова Ковальов! Як він здорово тоді придумав конструкцію циліндра до десятитисячотонного преса (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 120).

9. заст., нар.-поет. Вживається як постійний епітет (звичайно до слів цар, князь, боярин, а також при слові рай). — Латине світлий, знаменитий, Твоїми мед устами пити! Всяк тягне серце за тебе (Іван Котляревський, I, 1952, 276); Великая славо! зглянься на людей! Одпочинь од кари у світлому раї! (Тарас Шевченко, I, 1963, 264); // Вельможний, знатний. В шатрі поставлено стіл і заставлено його багатою перекускою для світлих гостей (Іван Франко, II, 1950, 366).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Світлий, -а, -е. 1) Свѣтлый, ясный. Да нема цвіту світленького над маківку. Чуб. V. 439. 2) світле око. Cм. око. 3) — тиждень. Недѣля Христова Воскресенія. МУЕ. III. 45. Ум. світленький, світлесенький.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СВІ́ТЛИЙ, а, е.

1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Вовчок, І, 1955, 309).

2. Добре освітлений, наповнений світлом. День був такий світлий, такий чистий. В заморожені вікна лилося стільки сонця, що кришталеві квітки на шибках миготіли (Тют., Вир, 1964, 522); Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвічувала наскрізь, як синій коштовний камінь чистої води (Гончар, III, 1959, 104); Світлий ранок, сповнений золотосяйного сонячного тепла, хутенько звів приятелів з постелей (Досв., Вибр., 1959, 300); // Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). Дарма що живе він внизу дому; дарма що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Хотк., І, 1966, 43); Дві світлих кімнати, і обидві вікнами виходять у сад (Баш, Вибр., 1948, 68).

3. Не темного кольору. Світлішає небо. Ширшає світ. Хорлів ще не видно, тільки вершечки тополь з’явились на світлому тлі неба (Гончар, II, 1959, 45); У білому вбранні на білій постелі на фоні світлої стіни сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля (Довж., І, 1958, 111); // Менш насичений порівняно з основним кольором. Недалеко від перемілу, що хвилясто просвічувався світлою жовтизною, поставили ятері (Стельмах, II, 1962, 186).

4. Чистий, прозорий (про рідину, скло і т. ін.). Сула повільно котить світлу тиху воду (Перв., II, 1948, 173); Яка ж бо ти [волошка] люба в вінку, Що обвиває голівку палку,.. Як ти, поставлена в світлий кришталь, Будиш у серці і радість, і жаль! (Рильський, III, 1961, 179); // Високий, ясний, чистого тембру (про голос, звуки і т. ін.). Світлі звуки скрипки.

5. перен. Нічим не засмучений; радісний, щасливий. Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (Коцюб., III, 1956, 40); Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Л. Укр., III, 1952, 590); Померкли на мить юні, світлі його марева (Гончар, Таврія, 1952, 19); // Приємний, радісний (про почуття, настрій). Світлою радістю повниться серце моє (Дор., Єдність, 1950, 3); В Андрія був такий світлий настрій, що це одразу передалось і Батуріну (Гур., Життя.., 1954, 236); // у знач. ім. сві́тле, лого, с. Приємне, радісне почуття, радісний настрій. В сільській.. школі минула для Світлани перша радісна трудова зима.. Тепер все те світле десь у минулому (Гончар, II, 1959, 96); // Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло). Увечері уявляла собі Маруся це лице. Таке одухотворене мусить воно бути, світле (Хотк., II, 1966, 251); Стояли мовчазні навколо, Лиш вітер розвівав чуби. І виступив кобзар з юрби, Підвівши вгору світле чоло (Павл., Бистрина, 1959, 28); // Неглибокий за ступенем вияву; легкий. В піснях — дівоча світла туга І вільний помах косаря (Рильський, III, 1961, 89); Янош їде і час від часу всміхається, повитий якоюсь світлою задумою (Гончар, II, 1959, 69).

6. перен. Нічим не затьмарений; спокійний. Валентина.. пішла до дверей ганку. Вона встигла зирнути на нас світлими очима, що в них були скупчені ласка, замирення і тверда рішучість (Досв., Вибр., 1959, 94); // Який виражає умиротвореність, заспокоєність, упокорення. Підвели його й поставили перед Галею. Вона як вздріла — всміхнулася, — дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Вовчок, І, 1955, 157).

7. перен. Який має високі моральні якості; благородний. [Роман:] Яка щира у батька душа, яка світла! (Кроп., II, 1958, 31); Я незвичайно люблю і поважаю оту світлу людину [І. Франка] (Коцюб., III, 1956, 278); З усіх своїх друзів Віталій не знає людини більш життєрадісної, людини такої чистої і світлої душі (Гончар, Тронка, 1963, 41); // у знач. ім. сві́тле, лого, с. Символ істини, розуму, освіти або радості, щастя. Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (Коцюб., III, 1956, 281); Точиться безупинна світова боротьба носіїв світлого з темними силами зла (Мас., Роман.., 1970, 352); // Який виражає чистоту, щирість почуттів, прагнень. Вітер лютішає знов, — Дужча від чорного страху Світла до мами любов (Бичко, Вогнище, 1959, 216).

◊ Сві́тла па́м’ять див. па́м’ять; Сві́тле о́ко див. о́ко1.

8. перен. Ясний, логічний, чіткий (про розум, думки і т. ін.). Як криниця і небо, і зорі Відбива на перловому дні, Так слова твої чесную душу, Світлий ум виявляли мені (Фр., X, 1954, 401); — Свідомість моя світла, думки могутні — я комуніст (Збан., Сеспель, 1961, 195).

◊ Сві́тла голова́: а) (у кого) розумна голова. [Ромодан:] Коли б я не знав, яка світла голова в тебе. Що з тобою сталось?.. Тебе ж уся Україна знала! (Корн., II, 1955, 319); — До чого ж у вас мудра та світла голова! — Може, ви трохи й переоцінюєте мої якості, але знаходитеся близько до істини, — вклонився їй Мокроступ (М. Ю. Тарн., Як на..ниві, 1958, 104); б) (хто) розумна людина. Світла голова Ковальов! Як він здорово тоді придумав конструкцію циліндра до десятитисячотонного преса (Собко, Біле полум’я, 1952, 120).

9. заст., нар.-поет. Вживається як постійний епітет (звичайно до слів цар, князь, боярин, а також при слові рай). — Латине світлий, знаменитий, Твоїми мед устами пити! Всяк тягне серце за тебе (Котл., І, 1952, 276); Великая славо! зглянься на людей! Одпочинь од кари у світлому раї! (Шевч., І, 1963, 264); // Вельможний, знатний. В шатрі поставлено стіл і заставлено його багатою перекускою для світлих гостей (Фр., II, 1950, 366).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

світлий -а, -е. 1) Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). 2) Добре освітлений, наповнений світлом. || Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). 3) Не темного кольору. || Менш насичений порівняно з основним кольором. 4) Чистий, прозорий (про рідину, скло і т. ін.). || Високий, ясний, чистого тембру (про голос, звуки і т. ін.). 5) перен. Нічим не засмучений; радісний, щасливий. || Приємний, радісний (про почуття, настрій). || у знач. ім. сві́тле, -лого, с. Приємне, радісне почуття, радісний настрій. || Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло). || Неглибокий за ступенем вияву; легкий. 6) перен. Нічим не затьмарений; спокійний. || Який виражає умиротворення, заспокоєність, упокорення. 7) перен. Який має високі моральні якості; благородний. || у знач. ім. сві́тле, -лого, с. Символ істини, розуму, освіти або радості, щастя. || Який виражає чистоту, щирість почуттів, прагнень. 8) перен. Ясний, логічний, чіткий (про розум, думки і т. ін.). •• Сві́тла голова́ — а) (у кого) розумна голова; б) (хто) розумна людина.

9) заст., нар.-поет. Вживається як постійний епітет (звичайно до сл. цар, князь, боярин, а також при сл. рай). || Вельможний, знатний.

Ілюстрації