Сволок
Сво́лок, -ка, м. Балка, поддерживающая потолокъ, матица. Вас. 148, 188. Ой бачу я два стовпи, на тих стовпах сволок лежить; на сволоці шнурок висить. Нп. 2) мн. Кровля. (Угор.). Ум. Сволочо́к.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВО́ЛОК, а, чол. Балка, яка підтримує стелю в будівлях. Світлиця в Череваня була така ж, як і тепер буває в якого заможного козака.. Сволок гарний, дубовий, штучно покарбований; ..вирізано і хто світлицю збудовав [збудував], і якого року (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 60); Стара хата вже осіла.. Сволоки в низеньких кімнатках неначе понависали над головами гостей (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 98); За чотири дні і сохи встановили [майстри], і сволоки уклали (Олесь Донченко, IV, 1957, 259);
1. Така балка як місце схову різних предметів. На сволоці, мальованому жовтою та зеленою фарбою, лежать дві-три книжки (Григорій Косинка, Новели, 1962, 74); Дівчина стала на полу, потяглася руками за сволок, де лежали її немудрі скарби (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 88); Я прибіг додому, поліз на піч і сховав гвинтівку на сволок (Петро Панч, II, 1956, 488);
2. Поперечна балка в деяких спорудах. — І не встиг Григорій перехреститись удруге, як я вже був на сволоку [дзвіниці], де висіли дзвони (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 31).
3. балка, що відігравала символічну захисну роль від блискавок, пожеж, внаслідок чого оздоблювалася різьбленими магічними знаками
Морфосинтаксичні ознаки
сво́-лок
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -сволок-.
Ілюстрації
