Самітний

Самітний, -а, -е = Самотний. Зося не придатна до самітного тихого життя. Левиц. І. 340. Не кидай же хоть ти мене, Катрусю, самітноїбездітної зозулі. К. Бай. 18.

Сучасні словники

Словник української мови

САМІ́ТНИ́Й, ітна, ітне, поет. САМІТЕН, ітна, ітне, рідше САМОТНИЙ, а, е.

1. Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий. Ударив грім над сусідньою горою. Огненний стовп піднявся на тім місці, де стояла суха, самітна ялиця (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220); В степу стояло, наче вилите з сяйва, самітне дерево (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 10); За озером, на галявині, стояв самітний оборіг з сіном (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 13); У лозах самотний [монастир] стоїть (Тарас Шевченко, II, 1953, 18); // Лише один; єдиний. Велика кімната.., посередині кімнати самітний стіл і за столом самітна істота (Юрій Яновський, V, 1959, 120); Крізь вікна падало на подвір'я тьмяне світло самітної лампочки (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 274); // рідко. Безлюдний. Товариші за час тої розмови йшли самітною дорогою через поля (Іван Франко, II, 1950, 8).

2. Який залишився, живе і т. ін. наодинці, без нікого (про людину); сам. Ніде не видно було ні душі.. Він був самітний серед цієї окопаної та обкладеної колючим чагарником діброви (Любов Яновська, I, 1959, 302); Блукав цілу нічку у мріях По вулицях я самітний (Леся Українка, IV, 1954, 86); Тамара стояла самітна (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 128); Сучасна буржуазна література, коли вона обмежується тільки співчуттям до простих людей, по суті визнає їх безсилими, безпомічними і залишає людину самітною перед лицем загадкової долі (Шамота, Талант і народ, 1958, 156).

3. Який не має сім'ї, рідних, близьких; одинокий; сам. — Я його розважатиму, я йому догоджатиму, — веселіш йому у хаті буде зо мною, як тепер самітному (Марко Вовчок, I, 1955, 236); Там, по теплих хатах, вони милися, голилися, залицялися до самітних козачок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 460); // у знач. ім. самітний, мітного, чол.; самітна, мітної, жін. Людина, що не має родини або не живе в родині; // Який відбувається, протікає без сім'ї, рідних, близьких. Нехай же стріну я самітен час гіркий, Не бідкавшись нічим (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 397); Самітна старість; // рідко. В якому живе одинока людина. — Він, — мотивувала вона цю пораду, — сам один, безженний [неодружений], буде, певно, рад, як сестра заживе в нього, оживить його самітну хату та перейме почасти його ґаздівство в свої руки (Ольга Кобилянська, II, 1956, 311).

Самітний

-і́тна́, -і́тне́.

• Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий || Лише один; єдиний. || рідко. Безлюдний.
• Який залишився, живе і т. ін. наодинці, без нікого (про людину); сам.
• Який не має сім'ї, рідних, близьких; одинокий; сам. || у знач. ім. самі́тни́й, -мі́тно́го, ч.; самі́тна́, -мі́тно́ї, ж. Людина, що не має родини або не живе в родині. || Який відбувається без сім'ї, рідних, близьких. || рідко. В якому живе одинока людина.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Етимологія

САМ

• псл. samъ (‹ *sōmos ‹ *sŏmos);
• споріднене з дірл. som «сам», можливо, також з гр. εἱ˜ς «один» (‹ *sems), лат. semel «один раз»;
• етимологічно тотожне з са́мий «подібний, точний»;
• розвиток значення міг відбутися вже в індоєвропейській прамові за такою схемою: «подібний» – «такий самий» – «не інакший» – «не інший» – «саме цей» – «тільки цей» – «один, сам»;
• р. бр. болг. м. са̑м, др. самъ, п. вл. нл. sam, ч. слц. слн. sàm, полаб. sоm (samо), схв. са̑м, стсл. самъ;

Ілюстрації

Див. також

Самітність

Іншими мовами

Англійська

самітний - alone, cloistered, cloistral, close, desolate, devious, friendless, lone, lonely, private, privy, remote, retired, single, singular, sole, solitary, widowed

Німецька

самітний - allein

Російська

• самітний одинокий, пустынный, уединенный
• самітна уединенная
• самітним уединенным
• самітними уединенными
• самітних уединенных
• самітного уединенного
• самітною уединенной
• самітної уединенной
• самітну уединенную
• самітні уединенные
• самітній уединенной
• самітнім уединенном

Джерела та література

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 98.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 27.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Зовнішні посилання

https://goroh.pp.ua/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4/%D1%81%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9

https://slova.com.ua/word/%D1%81%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9

http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

https://ukrainian_explanatory.academic.ru/159587/%D1%81%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9

http://sum.in.ua/s/samitnyj