Самодержець

Самодержець, -жця, м. = Самодержавець. К. Кр. 19. К. Бай. 27. Московський самодержець. К. ПС. 128. Самодержець, -жця, м. = самодержавець. К. Кр. 19. К. Бай. 27. Московський самодержець. К. ПС. 128. САМОДЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч. Не обмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх. З іронією говорить [Т. Шевченко] про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 168); * У порівн. Помреж [помічник режисера], коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Смолич, Театр.., 1940, 125).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації