Сажати
САЖАТИ аю, аєш, недок., перех. 1. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти. Як кого, то й за стіл саджають, а кого — то й з-під лави виганяють (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 293); [Прісцілла:] Посади мене... (Руфін саджає її) (Леся Українка, II, 1951, 507); В крісло Клим його саджав, мов дитя в колиску (Степан Олійник, Вибр., 1959, 209); // Піднімаючи, допомагати комусь сісти на щось високе. — Саджай його на мого коня і проведи до Бугаєвого Дуба (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 191). ♦ На палю саджати див. паля; На посад саджати див. посад 2; Саджати на кіл див. кіл. 2. ким, за кого, на що, розм. Призначати або обирати кого-небудь на якусь посаду, доручати комусь яку-небудь роботу. — Не ми його саджали за писаря, не нам його й скидати з місця, — обізвався дід Яків (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 152).
На стіл саджати див. стіл 2.
Сучасні словники
3. перев. у сполуч. із сл. в тюрму, по тюрмах, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнювати, позбавляти волі. Вже й по тюрмах їх саджали, Та ніщо не помагає, їх пісні ідуть по людях, Всяк пісні ті переймав (Леся Українка, I, 1951, 380); Саджали його не раз у кримінал (Василь Стефаник, II, 1953, 56); Першими словами зама буде нарікання на великі труднощі, які не дозволяють йому задовольнити Дорошевого прохання. І якщо він зважується щось зробити, то це, мовляв, зв'язано із надзвичайним ризикуванням. «Так і знайте, це я сам себе саджаю» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 147); // Поміщати де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку тощо. Котру живцем піймають [пташку], в окрему кліточку саджають (Леся Українка, I, 1951, 280); Розставив [чоловік] мішок так само, як тоді, коли саджав Вовка (Іван Франко, IV, 1950, 55); Марко зняв з волів ярмо, хитрувато посміхнувся: — Може, і мене із собою візьмеш?.. — Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 13).
Академічний словник
4. Поселяти десь, кудись (звичайно для ведення господарства). — Новгородська земля після Києва — найперша. Отець мій саджав тут синів своїх, не відступлюся теж од цього (Павло Загребельний, Диво, 1968, 529). 5. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо. — Трийчи [тричі] на день пекла хліб з трьохпудової діжі. Одна зійшла, саджаю, другу замішую, третю розчиняю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 242); Підгорнула [Горпина] попіл до челюстів, клала на лопату змащений розколоченим жовтком хліб і саджала на черінь (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 62). 6. Те саме, що садити 1. Вони [пташки] озивались, Неначе казали: «І ми тобі руту Саджать помагали» (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 256).
Саджати сад (парк і т. ін.) — те саме, що Садити сад (парк і т. ін.) (див. садити). Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 3).
7. Поміщати куди-небудь для розведення (тварин, рибу).
