Різкий

Різкий, -а, -е. 1) Острый, хорошо рѣжущій. Як різка коса, то десятину за день викосе. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Рѣзкій, пронзительный. Ну та й вітер оке різкий, мов ножем ріже. Канев. у. 3) Жесткій. Найди віхтик різкий, щоб можна було добре витерти. Черк. у. Цим піском не помантачиш коси, бо не різкий. Канев. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках РІЗКИ́Й, а, е. 1. Який діє, проявляється з великою силою; дуже сильний, пронизливий. Надворі різкий передранішній холод (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 243); Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 185). 2. Занадто сильний, міцний або яскравий, що неприємно діє на органи чуття. — Ставай, — лунає різкий голос Панька (Юрій Яновський, IV, 1959, 236); Різкий електричний дзвінок, що сповіщав кінець перерви, заглушив його останнє слово (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 104); Матроси знов узялися за лопати. Під першим шаром спочатку пішла солонцювата сіра глина, потім жирна глина з різким запахом нафти (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 275); Коні рушили, і різке сяйво снігів і голубі тіні від санок замерехтіли в його очах (Михайло Стельмах, II, 1962, 397). 3. Чітко окреслений, виразно видимий. Гострі гребені, вкриті лісом, вирізувались на синьому небі різкими пружками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 386); Властивість фотооб'єктива зображати різкими об'єкти, розташовані на різній віддалі від фотоапарата, називається глибиною різкості фотооб'єктива (Довідник фотолюбителя., 1959, 15); // Не розпливчастий (про риси обличчя). Профіль Купали різкий, мужній і вродливий... (Терень Масенко, Життя.., 1960, 13); // перен. Сильно, яскраво виражений. Прямолінійний і наївний, мов та дитина, Петро був різким антиподом Іванці (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 179). 4. Раптовий і досить значний. Тут усі похрипли, відколи ввійшли в гори з їх студеними джерелами та різкими змінами температури (Олесь Гончар, III, 1959, 76); У дітей старшого віку при цинзі висувається на перший план різке ураження ясен: вкривання виразками, кровоточивість їх (Хвороби дитячого віку, 1955, 114); Роки першої світової війни були періодом різкого піднесення революційного руху (Комуніст України, 1, 1967, 30); // Поривчастий, швидкий (про рух). Різкий поворот Любові Прохорівни перервав його запальну мову (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 87); Різким рухом вихопив він шаблю і кинувся на ворогів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35); Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 316). 5. Позбавлений лагідності, чемності у поводженні з людьми; грубий. Він втрачав здатність відрізняти головне від неістотного, був причіпливим, дріб'язковим і різким (Олександр Довженко, I, 1958, 498); // Власт. такій людині. Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229); — Годі, браток, відлітався, жде тебе віднині наземна служба... Уралов не міг змиритися з цим.., в багатьох начальницьких кабінетах бачили цього щуплявого аса з блідим, ніби весь час схвильованим обличчям і мовою різкою, нервовою, вимогливою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 290); // Який не допускає компромісів; категоричний. Мій погляд на теперішню Маргариту не такий різкий, як твій (Леся Українка, V, 1956, 213); Остра і різка була бесіда Максимова (Іван Франко, VI, 1951, 79); [Ліда:] Попереджаю вас, я людина різка, і це ви сьогодні відчуєте (Олександр Корнійчук, I, 1955, 112); Два роки без живого діла, два роки, по суті, почесного вигнання на посаді голови комітету міністрів зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ і ще більш упертим в прагненні до високої влади (Михайло Стельмах, I, 1962, 617); // Пронизливий, гострий (про погляд). Офіцер виставляє наперед перекладача, щоб задати Гамалієві кілька питань, але дід не бажає відповідати. Він наче поспішає кудись. Погляд різкий, рухи швидкі, нетерплячі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 541). 6. рідко. Те саме, що гострий 1. Як різка коса, то десятину за день викосе [викосить] (Словник Грінченка); Очерет тільки мертвий свій шелест почне, обізвавшись на те голосіння, та й замовкне... і вітер замовкне сумний, об різку осоку розітнеться... (Леся Українка, I, 1951, 224). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 564.