Ряст

Ряст, -ту, м. Раст. a) Primula veris. Маркев. 6. б) Corydalis solida Smith. ЗЮЗО. І. 120. в) Scilla bifolia L. ЗЮЗО. І. 135. г) — білий. Corydalis cava Schveig et Koerth. ЗЮЗО. I. 174. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. Топтати ряст — жить, не топтати рясту — умереть. Сим. 219. Мабуть уже йому рясту не топтати. Ном. № 8228. Не довго з того часу стара ряст топтала через тиждень, чи що, й умерла. Грин. II. 144.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РЯСТ, -у, ч. 1. Багаторічна лікарська трав'яниста рослина, що цвіте навесні білими, жовтими, червонуватими квітками, зібраними в китиці. 2. перен. Зелень, трава, що вкриває землю. Топтати p., образ. - жити, ходити по землі; ~ка, -и, ж., дав., м. -ці. Багаторічна декоративна трав'яниста рослина родини Лілійні з невеликими квітками, зібраними в зонтикоподібні суцвіття. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.637 )

РЯСТ (Corydalis) — рід рослин родини макових. Багаторічні трави з бульбовидно потовщеними коренями і двічі трійчасторозсіченими листками. Квітки неправильні, білі, жовті, червонуваті або фіолетові, зібрані в китиці; верхня пелюстка зі шпоркою. Плід — коробочка. Бл. 300 видів, поширених в Європі, Азії, Африці і Пн. Америці. В СРСР — 61 вид, з них в УРСР — 6. Найпоширеніші: Р. порожнистий (С. cava) і Р. Галлера (С. halleri), Усі P.— добрі медоноси. (Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 535).

РЯСТ, -у, ч. (Corydalis Medic). 1. Багаторічна трав'яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1092).

РЯСТ, у, ч. 1. (Corydalis M e d і с). Багаторічна трав'яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці. Ряст — одна з найперших весняних рослин, яка дуже поширена по листяних та мішаних лісах і заростях чагарників (Практ. з си-стем, та морф, рослин, 1955, 151); Поля зеленіють У раннім теплі, І проліском, рястом Квітують ліси (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 48). Білий ряст, діал., поет. — підсніжник. 2. Зелень, трава; земля, вкрита зеленню, травою. Зелений ряст вкривав усе надбережжя, ліз на кручі, на прибережні скелі (Донч., Вибр., 1948, 124); Та озвався клич гудка над рястом І далекий, і такий близький. І схотілось до трави припасти, Цілувати, гладить колоски (Мас, Сорок.., 1957, 20). Недовго ряст топтати — хто-небудь швидко помре. [Економ:] Вже й недовго, мабуть, і ряст буду топтати (Вас, III, 1960, 450); Пустити ряст топтати кого — подарувати життя кому-небудь, помилувати когось. / меч піднятий опустив [Еней]; .. І Турна ряст топтать пустив (Котл., І, 1952, 294); Топтати ряст — жити, ходити по землі. Весна за весною Летіли стрілою, Дівчинонька ряст топтала, Загулялась, не вгадала, Як стала марніть (Гл., Вибр., 1959, 199); — Ти будеш жить, ще будеш, ти любити, топтати ряст і слухать солов'я (Гонч., Вибр., 1959, 382). РЯСТКА, и, ж. (Ornithogalum L.). Багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних з невеликими квітками, зібраними в зонтикоподібне суцвіття; виро-щується як декоративна. Дуже придатні для весняних газонів дикоростучі тюльпани, рябчики, шафрани та рястки (Весн. флора, 1955, 143); // Квіти цієї рослини. Землю., зустрічає весна білими цвітками-ряст-ками і конвалійками... (У. Кравч., Вибр., 1958, 288). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1] С. 926)

РЯСТ (Corydalis Med), рід переважно багаторічних зіллястих рослин з родини макуватих із підземними шишками-бульбами або бульбами з розгалуженим коренем. Квіти в гронах. В Україні росте сім видів, переважно у лісах, чагарниках. Найпоширеніший: ряст порожнистий росте на території всієї України, крім Лівобережного Степу; ряст Маршаллів росте в східній частині Лісостепу і злаково-лучного Степу; ряст Галлера – по всій Україні (Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович ; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2678 (Наукове товариство ім. Шевченка).

Ілюстрації

Це цікаво знати!

РЯСТ (ч. р.; Р.в. – рясту; тільки одн.) 1. Багаторічна трав'яниста рослина, що цвіте рано навесні. 2. Зелень, трава; земля, вкрита зеленню, травою. Встала весна, чорну землю Сонну розбудила; Уквітчала її рястом, Барвінком укрила. (Тарас Шевченко) РЯСТ (лат. Corydalis) — рослина родини макових. Близько 300 видів, поширених в Європі, Азії, Африці і Північній Америці. В Україні відомо 6 видів, з них найчастіше зустрічаються ряст порожнистий, ряст Галлера і ряст Маршалла. Препарати з рясту застосовуються в медицині. Ряст – одна з перших весняних рослин, яка цвітне білими, жовтими квітками, зібраними в китиці. Квітки рясту приваблюють джмелів і бджіл солодким соком – нектаром. Українці мали дуже давній звичай – топтати ряст навесні, що означало просити Бога життя і здоров'я. За традицією, коли вперше ранньою весною побачити ряст, треба зірвати його, кинути під ноги, потоптати промовляючи: "Топчу, топчу ряст, Бог здоров'я дасть". Ряст – символ весняного пробудження природи, життя, здоров'я. Означення: білий, запашний та інший. Стали словосполучення: Білий ряст – (діал., поет.) "підсніжник". Сталі вислови: Недовго ряст топтати – "хто-небудь швидко помре". Пустити ряст топтати – "подарувати життя кому-небудь; помилувати когось". Топтати ряст – "жити, ходити по землі". (Україна в словах: Мовокраїнознав. слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвіт. шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. і кер. авт. кол. Н. Данилюк. – К.: ВЦ "Просвіта", 2004. – С. 591). Коли в лісі зацвітають квітки рясту, здається, що землю вкрили розкішним килимом. Квітки рясту рожево-фіолетового, блідо-жовтого, білого кольорів, невеликі, але їх багато. Зібрані вони в пишні, рясні китиці. Тому, мабуть, і назвали цю рослину рястом. Красу квіток доповнюють вирізані трійчасті листки. Цвіте ряст у квітні — травні. а зацвітає так рано тому, що має в землі буль-би, у яких міститься запас поживних речовин. Квітки рясту приваблюють джмелів і бджіл солодким соком-нектаром. а люди люблять цю квітку за красу і ще за те, що її бульбочками можна лікувати деяких хворих. Тому ряст треба берегти. Коли квітки рясту відцвітуть, зберіть насіння і посійте його в садку або на клумбі. Щовесни ці квітки нагадуватимуть вам про красу весняного лісу (Яришева Н.Ф. Основи природознавства: Природа України [навч.посібник] / Н.Ф. Яришева. – К.: Вища шк.., 1995. – 335 с.(зі С. 56). І це вже справжнє торжество природи, коли ряст зацвітає. Якщо недужа чи стара людина дочекається цієї пори — значить, одужає вона, сили набереться і ще літуватиме, житиме принаймні до нового рясту. Таке повір'я існувало колись в нашому народі. Символічний зміст вкладався і в поняття «топтати ряст», «не топтати більше рясту». «Далі з'являвся голубий ряст, а прадід наказував зірвати його швиденько і топтати, приказуючи: «топчу, топчу ряст, дай боже, потоптати й того року діждати!», а хто не встигне — тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати, і ряст у Данилка був дивним тройзіллям, і казав Данилко за всіма, коли хтось трудний одужував,— «о, вже виліз на ряст!» — пише Юрій Яновський у романі «Вершники». Навесні, коли розквітнуть проліски та ряст, парубки й дівчата юрбою ходять в ліс і там топчуть ряст. Топчуть і приспівують: Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров'я дасть, дасть, І ще буду топтати, Щоб на той рік діждати. Існують такі народні назви цієї рослини: кокирички, кукирички, півники. І легенда. У глухому лісі жила відьма. Цілу ніч вона те й робила, що літала на мітлі, а вдень відпочивала в лісовій пущі. Та заважав їй півень, спокою не давав своїм кукуріканням. Щойно задрімає відьма, як лине із села оте звичне голосисте кукурікання. Розлютилася відьма і обернула красеня-птаха в півники. А рястом зветься, очевидно, що в невеликому суцвітті багато, рясно дуже квіточок гарних. Цвіт рясту видовище справді зворушливе, краса неймовірна. До того ж різнокольорові квіточки випромінюють медвяні пахощі. Та у світі все перехідне й минуще. Загинеш, серденько, загинеш, Мов ряст весною уночі,— писав Шевченко у поемі «Княжна». «Вінок рясту» — розділ з першої поетичної збірки Максима Рильського «На білих островах». (Кондратюк А. З вишневого саду / А. Кондратюк. – К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ (МДС) "Молодь". – 1991. – 190 с. (зі С. 10-11) Дуже давнім звичаєм українців є топтання рясту навесні, що означає просити в Бога життя і здоров'я. В Україні близько семи видів цієї рослини, але найпоширенішим, мабуть, є той, що має латинську назву scilla hi folia. Українська наукова назва рясту — «проліска дволиста»: це дволиста рослина з шестипелюстковими блакитними квітками, зібраними у китички. В корені ряст має цибулинку. За традицією, коли вперше навесні побачиш ряст, треба зірвати його, кинути під ноги, потоптати, примовляючи: «Топчу, топчу ряст, Бог здоров'я дасть» або «Топчу,топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!» (Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – 472 с. (зі С.354)

Лікувальні властивості і застосування

У Японії й Кореї бульби рясту використовують як болезаспокійливий та спазмолітичний засіб. У традиційній медицині країн Південно-Східної Азії бульби використовують як знеболюючий, кровоспинний засіб, для лікування виразки шлунка й дисменореї. У китайській медицині, крім того, їх уважають судинозву-жувальним засобом: використовуються при головному болі, пораненнях. У Китаї відвар з 3—9 г бульб п'ють при болях у шлунку, болях у грудній клітці й животі, грижі, післяпологових хворобливих менструаціях, порушеннях менструального циклу, післяпологових ускладненнях, а також як болезаспокійливий засіб при різного роду травмах. Рослина отруйна! Препарати рясту необхідно приймати тільки за призначенням і під контролем лікаря. Зі збільшенням дози пригнічуються довільні рухи й рефлекторна діяльність, може настати каталепсія (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 285)

Синонімічний ряд

Синоніми: зелень, трава, зело.

Джерела та література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1092
2. Енциклопедія українознавства: словникова частина / гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович ; [редкол. : проф. д-р Всеволод Голубничий, д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літ. редактор) та ін.]. – Видавництво «Молоде життя», 1973. – Т.7. – С. 2678 (Наукове товариство ім. Шевченка)
3. Кондратюк А. З вишневого саду / А. Кондратюк. – К.: Видавництво ЦК ЛКСМУ (МДС) "Молодь". – 1991. – 190 с.
4. Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – 472 с.
5. Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с.
6. Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с.
7. Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.637
8. Україна в словах: Мовокраїнознав. слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвіт. шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. і кер. авт. кол. Н. Данилюк. – К.: ВЦ "Просвіта", 2004. – С. 591
9. Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 535
10. Яришева Н.Ф. Основи природознавства: Природа України [навч.посібник] / Н.Ф. Яришева. – К.: Вища шк.., 1995. – 335 с.

Зовнішні посилання

Ряст-[1].