Рюмсати

РЮМСАТИ(з горя, від болю, зворушення і т. ін.). Не витримала Мотря довгої розмови: сиділа собі та рюмсала нерозважними, дрібними сльозами… (Мирний, І, 1949, 283); Він.. похилив голову на стіл і довго рюмсав, хлипаючи і не втираючи сліз, що цюрком лились і капали зі стола (Фр., IV, 1950, 406); Багато хто почав рюмсати від зворушення (Довж., І, 1958, 43); Коли татуся хоронили, за ним ішло усе село й багато рюмсало (Сос., II, 1958, 380);

Сучасні словники

РЮМСАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що рюмати. [Полковник (помовчавши):] І досі плачеш?.. Знаю, чого рюмсаєш!.. (Кроп., V, 1959, 495); Яшко виліз на піч і тільки тоді почав рюмсати (Панч, На калин. мості, 1965, 11).