Ружа
Ружа, -жі, ж. = 'Рожа. Чия роля не йорана , на ній ружа не зривана. Гол. І. 207. ру́жа —
1) народнопоетична назва троянди; символ дівочої краси, молодості, привабливості; уживається як порівняння. Рве дівчина і ружу, й незабудку, любисток молодий (Я. Щоголев); Ходім, брате, до Рахова: там дівки, як ружі (коломийка);
2) народнопоетична назва рожі (у 1 знач.); мальва. Чия рілля не орана, на ній ружа не зривана (Я. Головацький).
3)діал. Троянда. Буйними кущами росли тут жоржини, слалась по землі красоля, тягнулися до сонця рясні стебла руж (Шиян, Баланда, 1957, 144); Рве [дівчинка] і ружу, й незабудки, І любисток молодий (Щог., Поезії, 1958, 412); *У порівн. Посмішка вибухнула в неї на лиці, розквітла, мов червона ружа (Загреб., Спека, 1961, 90).
