Рольник
Рольни́к, -ка́, м. = Рільник. Вже був з його добрий погонич або й рільник. Чуб. І. 154.
Зміст
Словник української мови в 11 т.
РІЛЬНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто займається рільництвом; землероб. Благословенна праця рільника, Що оре цілину в ясній надії. Пшеницю від полови він одвіє, Як жнив кінчиться радість нелегка (Рильський, Зим. записи, 1964, 48); Він виходить у степ з бороною, На ріллі розбиває грудки. Під залізним дощем, під війною Мусять сіяти хліб рільники (Мас., Сорок.., 1957, 365); На суботники по освоєнню заболоченої землі сходилися лісоводи і садоводи артілі, рільники і механізатори (Вол., Місячне срібло, 1961, 307).
2. Керівник польових робіт у колгоспі. Наближалось якесь побутове свято. Заступник голови, він же рільник артілі, приурочив до нього вихідний день (Вол., Самоцвіти, 1952, 183); Першим на зборах виступив рільник артілі (Рад. Укр., 24.ІХ 1950, 1).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див.також
Джерела та література
1.Станко В.Н. та ін. Історія первісного суспільства: Підручник.-К.:Либідь,1999.-240 с.
