Розчина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ро́зчина, -ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. Чого ти, пита, посуду побила? А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Мнж. 6. Ум. Ро́зчинка.
