Розсуканий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Розсуканий, -а, -е. Нескладный, непроворный. Ходить як розсукана. Кобел. у. І чим вона хороша? довга та розсукана. Кобел. у. РОЗСУ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсука́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 820.
Розсуканий, а, е. Нескладный, непроворный. Ходить як розсукана. Кобел. у. І чим вона хороша? довга та розсукана. Кобел. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 59.
