Розвісити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Розвісити, -шу, -сиш, гл. 1) = Розвішати. 2) — вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив. Зміев. у. 3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив. Гн. II. 238.
