Розвага

Розвага, -ги, ж. Утѣшеніе, успокоеніе, развлеченіе. Левиц. Пов. 142.

Сучасні словники

Український літературний словник

РОЗВА́ГА, и, ж.

1. Те, що розвеселяє, розважає людину. Для середульшого сина Анта не було більшої розваги, як піти до корчениці [кузні], сісти там у куточку, дивитись, як кузнеці [ковалі] сиплють вугілля в горна, надувають міхи, розпікають крицю (Скл., Святослав, 1959, 95); Шлях стелився їм далекий. Раділи йому тільки діти й підлітки, що їхатимуть верблюдами разом з матерями або верхи. Все, що зустрічатиметься їм у путі, буде для них розвагою і радістю (Тулуб, В степу.., 1964, 38); // перев. мн. Заходи з метою розвеселяти, розважати людей. Ясно, що й на ялинці чи на іменинах у Кіри Бася вигадала чимало дотепних розваг (Коп., Десятикласники, 1938, 222); // Місце, де людина може повеселитися, розважити себе. Тут, біля Дніпра, безліч розваг (Донч., VI, 1957, 12); Культурних розваг в комуні було тоді небагато. Приміщення під клуб ще не було відремонтоване (Мик., II, 1957, 476).

2. Те, що заспокоює, утішає кого-небудь у горі, нещасті і т. ін.; утіха. Воно так боліло, бідне серденятко в молоденької дівчини, зоставшися саме, саме на всьому світі — без помочі, без розваги… (Гр., І, 1963, 266).

3. Дія за знач. розважа́ти. І не диво, що вона щиро прихилялася до Гордієвих слів. Адже він обрятував її від смерті, душу їй одживив своєю щирою розумною розвагою (Гр., ІІ, 1963, 120); В кінці вулиці стояв високий будинок; то був театр, — панська примха, для розваги (Н.-Лев., ІІ, 1956, 206); Йон мусив порадитись найповажніших жінок, які по недовгій розвазі поклали допустити з мужчин тільки Йоча, маючи на увазі не останню роль, яку він грав у нинішньому важному випадкові (Коцюб., І, 1955, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 621.

Іноземні словники

Англо-український словник

Розвага Переклад на англійську: entertainment (noun)

Ілюстрації

Цікаві факти

Українські вечорниці – розвага для молоді

Подібно до того, як по великих містах влаштову­валися молодіжні клуби, звані бали тощо, в українському селі і містечку усталилися свої цікаві традиційні зібрання молоді під назвами - вулиці, музики, вечорниці, вечірки, досвітки, грища, попряхи, оденки та інші. Одним з найулюбленіших зібрань молоді були вечорниці. Починалися вони пізньої осені, найчастіше на По­крову (14 жовтня).

Для проведення вечорниць дівочий гурт підшуковував простору, зручну хату самотньої бабусі, вдови або рекрутки. А відтак ішли дівчата до господині і просили дозволу «справляти в їх господі вечорниці». Після взаємної згоди господиню обраної хати молоді люди називали вже «вечернична чи досвітчана мати».

Слід зазначити, що вечорниці в Україні мали ба­гато варіантів. Найбільше вирізнялися своїм змістом буденні і святкові. Основою буденних (їх часто нази­вали ще досвітками) була робота (прядіння, шиття), хоч і тут не бракувало розваг. Як не бракувало ніко­ли в Україні пісень, дотепів, жартів при будь-якій гуртовій роботі (на толоках тощо).

На святкових вечорницях молодь відпочивала, роз­важалася, зав'язувала стосунки. Музика, співи, танці, ігри, маскарад, ошатний одяг, спільна вечеря — все говорило про небуденність.

Більше читайте тут: [1]