Рикало
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рикало, -ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Рикало, -ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Рикало, ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 16.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
-а, ч., розм. 1) Володар сильного голосу. 2) Гаркава людина.
Ілюстрації
|
|
|
